Шукав скарби козаків та відкрив Змієву печеру: козацькому батьку 171 рік (фото)

Завдяки роботі Дмитра Яворницького вдалося зберегти чимало свідчень про минуле, які могли назавжди зникнути. Фокус зібрав найцікавіші викриття та дослідження видатного вченого.

Особливе місце в науковій діяльності Яворницького посідали археологічні експедиції на Запорожжі. Його цікавили не лише козацькі старожитності, а й набагато давніші пам'ятки — скіфські кургани, поселення та поховання кочових народів. Деякі місця, які він досліджував, і досі пов'язані з історичними загадками та народними легендами.

Археологічні експедиції та пошуки козацьких скарбів

Археологічна діяльність Дмитра Яворницького розпочалася на початку 1880-х років. Щоліта він вирушав у подорожі територією колишніх запорозьких земель. Учений відвідував острови Дніпра, оглядав залишки Січей, досліджував кургани, старовинні укріплення та козацькі кладовища. Водночас він збирав документи, предмети побуту, зброю, перекази місцевих жителів і народні пісні.

Важливою особливістю його роботи було поєднання археології з історичними документами та усними свідченнями. Дмитро Яворницький намагався встановити, як жили запорожці, де розташовувалися їхні поселення, якими шляхами вони пересувалися та які події відбувалися на берегах Дніпра. Такий підхід допоміг сформувати один із перших ґрунтовних напрямів дослідження археології козацької доби.

У 1884 році в Одесі відбувся VI Археологічний з'їзд, на якому молодий дослідник представив результати своїх подорожей Запорожжям. Згодом його праці стали основою для масштабного тритомного дослідження "Історія запорозьких козаків", перший том якого вийшов у 1892 році.

Дмитро Яворницький та острів Хортиця: історія козацької столиці

Острів Хортиця був одним із найважливіших місць у дослідницькій діяльності Яворницького. Учений неодноразово відвідував його, оглядав залишки укріплень, шукав сліди козацького життя та записував розповіді місцевих мешканців. Результатом стала праця "Острів Хортиця на Дніпрі", у якій він описав природні особливості острова, його історичні місця, скелі, балки та археологічні пам'ятки.

Особливу цінність мали відомості про старовинні козацькі укріплення та предмети побуту, які ще можна було знайти на острові. Дмитро Яворницький збирав інформацію про місця розташування колишніх козацьких осередків, досліджував залишки валів і ровів, намагався зіставити народні перекази з писемними джерелами.

Його дослідження стали важливою основою для подальшого наукового вивчення Хортиці. Учений також допоміг привернути увагу громадськості до необхідності збереження історичних пам'яток острова, які згодом стали частиною національної історико-культурної спадщини.

Змієва печера на острові Хортиця: скарби та легенда про змія

Одним із найцікавіших місць, описаних Дмитром Яворницьким, стала Змієва печера на острові Хортиця. Вона розташована в північно-східній частині острова. Це природний грот у скелі, який привертав увагу дослідників не лише своїм незвичайним виглядом, а й місцевими переказами.

Яворницький залишив докладний опис цієї пам'ятки у своїх історичних працях. За його спостереженнями, печера нагадувала вузький коридор, видовбаний у скелі. Її вхід здіймався над водою Дніпра, а неподалік розташовувалася глибока заглибина, засипана піском. Учений також зафіксував розповіді місцевих жителів про походження назви печери.

За народним переказом, за часів запорозьких козаків у гроті мешкав змій, якого люди не боялися. Він нібито з'являвся біля печери раз на кілька тижнів і світився в темряві так яскраво, що освітлював Дніпро. Місцеві мешканці передавали цю історію з покоління в покоління, тому Змієва печера поступово стала одним із найзагадковіших місць Хортиці.

З печерами та скелями острова пов'язували й численні розповіді про приховані багатства. За місцевими переказами, у важкодоступних гротах і підземних схованках могли залишатися козацькі скарби, зброя, коштовності та інші цінності. Яворницький цінував такі перекази як частину історичної пам'яті та записував їх поряд із відомостями про реальні археологічні пам'ятки.

Вознесенський скарб: загадкова знахідка часів раннього середньовіччя

Важливим відкриттям, пов'язаним з Дмитром Яворницьким є Вознесенський скарб, який також називають Кічкаським. Його історія привертає увагу не лише кількістю дорогоцінних предметів, а й дискусіями про те, кому вони могли належати. Знахідку датують кінцем VII — початком VIII століття, а її походження пов'язують із ранньосередньовічними народами, які жили в Північному Причорномор'ї.

Скарб виявили у 1930 році під час археологічних робіт на території колишнього села Вознесенка, нині частини Запоріжжя. Розкопки проводили в межах масштабної Дніпрогесівської археологічної експедиції, яку очолював Дмитро Яворницький. Безпосереднім першовідкривачем комплексу був археолог Володимир Грінченко, який керував дослідженням цієї пам'ятки.

У кам'яній споруді археологи виявили велику кількість предметів військового спорядження, зброї та кінської збруї. Серед найцікавіших знахідок — чотири залізні мечі із золотим оздобленням, срібні фігури орла та лева, а також численні деталі кінської упряжі. Особливу увагу привернув масивний срібний орел заввишки близько 13 сантиметрів і вагою понад 1 кілограм. Його лапи обвиває змія, а в очах, імовірно, колись були вставки з дорогоцінних каменів або скла.

Призначення комплексу досі викликає дискусії серед дослідників. Одна з версій пов'язує його з похованням болгарського хана Аспаруха, засновника Першого Болгарського царства. Інша — зі смертю київського князя Святослава Ігоровича, який загинув поблизу дніпровських порогів у X столітті. Водночас археологічні матеріали та датування комплексу не дають підстав вважати версію про Святослава доведеною. Частина дослідників пов'язує пам'ятку з хозарським або булгарським середовищем.

Цікаво, що Вознесенський скарб не зберігається в одному місці. Після розкопок знахідки розподілили між музеями Дніпра та Харкова, а частина предметів згодом потрапила до Запоріжжя. Срібний орел повернули до Запорізького обласного краєзнавчого музею у 1983 році. Сьогодні він залишається одним із найвідоміших символів цієї археологічної пам'ятки.

Розкопки Дмитра Яворницького: скіфські кургани та давні поховання

Окрім козацької історії, Дмитро Яворницький приділяв багато уваги значно давнішим археологічним пам'яткам. Наприкінці XIX століття він досліджував кургани бронзової доби, поховання скіфського часу та могильники середньовічних кочівників. Зокрема, його експедиції охоплювали території поблизу Котовки, Краснопавлівки, Ворони, Басанки та Тарасівки. Ці роботи допомагали встановлювати, які народи населяли Наддніпрянщину в різні історичні періоди.

Особливу увагу дослідника привертали поховальні споруди. Він вивчав їхню конструкцію, предмети, які залишали разом із померлими, та особливості поховальних обрядів. Завдяки таким дослідженням археологи отримували матеріали для вивчення побуту, військової культури та вірувань давнього населення українських земель.

Масштаб цих робіт особливо зріс під час Дніпрогесівської археологічної експедиції 1927–1932 років. Будівництво Дніпровської гідроелектростанції загрожувало затопленням великих територій, тому археологи поспішали дослідити пам'ятки, які могли опинитися під водою. Під керівництвом Дмитра Яворницького експедиція виявила поселення різних епох, стародавні могильники, кургани та комплекси раннього середньовіччя.

За роки роботи дослідники зібрали понад 40 тисяч археологічних предметів, зробили близько 5000 фотонегативів і підготували численні креслення та звіти. Серед досліджених пам'яток були поселення кам'яної доби, поховання бронзового та скіфського періодів, а також пам'ятки слов'янського й козацького часу. Частина цих матеріалів стала основою музейних колекцій українських міст.

Дмитро Яворницький і Дніпрові пороги: дослідження затопленої історії

Ще одним напрямом роботи Дмитра Яворницького стало дослідження Дніпрових порогів. Учений вивчав їхню географію, історичні назви, природні особливості та роль у житті запорожців. Він збирав свідчення про переправи, небезпечні ділянки річки, місця стоянок і давні шляхи, якими користувалися козаки та торговці.

Результатом багаторічної роботи стала книга "Дніпрові пороги", опублікована у 1928 році. У ній Яворницький поєднав історичні документи, географічні описи та місцеві перекази. Він також звертався до свідчень давніх мандрівників, зокрема Костянтина VII Багрянородного, Еріха Лясоти та Гійома де Боплана.

Особливого значення ця праця набула після будівництва Дніпрогесу. Утворення водосховища змінило вигляд місцевості, а колишні пороги опинилися під водою. Завдяки записам і дослідженням Яворницького вдалося зберегти відомості про ландшафт, який значною мірою зник із поверхні землі.

Спадщина Дмитра Яворницького: як археолог зберіг історію України

У 1902 році Дмитро Яворницький очолив Катеринославський музей старожитностей, який сьогодні відомий як Дніпропетровський національний історичний музей. За час його керівництва музейна колекція зросла приблизно з 5000 до 80 000 експонатів. До неї потрапляли археологічні знахідки, козацька зброя, старовинні документи, предмети побуту та етнографічні матеріали.

Яворницький не лише збирав старожитності, а й намагався зробити їх доступними для широкої аудиторії. Він працював над систематизацією музейних фондів, організовував дослідження та популяризував українську історію. Паралельно вчений укладав "Словник української мови", над яким працював близько 40 років.

Дмитро Яворницький помер 5 серпня 1940 року в Дніпрі. У 1961 році його могилу перенесли на територію історичного музею, як він і заповідав. Сьогодні ім'я дослідника нерозривно пов'язане з вивченням запорозького козацтва, археологією Південної України та збереженням історичних пам'яток. Його записи й наукові праці залишаються важливими джерелами для дослідників, які продовжують вивчати минуле українських земель.

Інші новини науки

• Біля села Білів на Рівненщині збереглися земляні вали та рови давнього укріплення. Понад тисячу років тому тут стояла фортеця, яка мала важливе оборонне значення.
• На Миколаївщині археологи виявили сакральну споруду віком понад 5 000 років. Її планують перевезти до музею та відновити відповідно до її первісного розташування.