Найгучніші птахи у світі можуть позбавити людину слуху: яких птахів варто побоюватися

Логічно було б припустити, що найгучніші тварини на суші є й найбільшими. Однак птахи спростовують це правило: деякі з них видають звуки, які за гучністю можна порівняти з криками значно більших тварин, пише Earth.com.

У новому дослідженні вчені виміряли гучність звуків 123 видів птахів у природному середовищі існування — у результаті біологам вдалося виявити ще двох претендентів на звання найгучнішого птаха у світі. Ними виявилися горловий дзвонар (Procnias nudicollis) і червононога каріама (Cariama cristata).

Результати дослідження також показали, що більші птахи з ширшим дзьобом, як правило, кричать голосніше за інших. При цьому жодна з раніше існуючих гіпотез щодо того, чому в процесі еволюції у птахів розвинулася здатність видавати настільки гучні звуки, не отримала однозначного підтвердження.

За словами співавтора дослідження Жуана Менезеса з Массачусетського університету, у період з кінця 2018 року до початку 2025 року вони разом із колегами здійснювали записи голосів птахів у Массачусетсі та Бразилії. У ході дослідження вчені вивчили висоту та ритм співу майже всіх видів птахів, однак гучність було виміряно лише для невеликої частини з них.

Оскільки звук пташиного крику стає тихішим у міру віддалення від джерела, отримані дані не мають сенсу без знання точної відстані до птаха. Вчені використовували шумоміри, призначені для контролю рівня шуму на робочих місцях, у поєднанні з лазерними далекомірами, які застосовують гравці в гольф. Це дозволило записати звук і точно визначити відстань до птаха.

Далі вчені перерахували кожен показник, привівши його до значення, яке відповідало б відстані в 1 метр від птаха. До початку цього дослідження дані про гучність були відомі лише для 10 із 123 досліджених видів. До вибірки увійшли представники 39 родин: від крихітних колібрі до гусей і туканів.

Результати свідчать про те, що найтихішим птахом серед усіх досліджених виявився темногорлий відлюдник (вид колібрі) — гучність його звуків становила близько 64 децибелів. Це приблизно відповідає гучності звичайної людської мови.

На іншому кінці шкали опинилися представники трьох видів, які перевищили позначку в 120 децибелів: білий дзвонар, гологорлий дзвонар і червононога каріама. Їхні найкоротші та найрізкіші звукові сплески досягали 127–131 децибелів — зазначимо, що цього достатньо, щоб завдати шкоди слуху людини. Ще вісім видів, зокрема канадська казарка, північноамериканський дроздовий пересмішник і білогрудий тукан, перевищили поріг у 100 децибелів.

За словами вчених, гучні крики, ймовірно, можуть мати значення на близькій відстані — як для того, щоб справити враження на самку, так і для того, щоб звук доносився на великі відстані. Це може пояснити, чому гіпотези щодо далеких звуків не підтвердилися. Втім, вчені визнають, що для з’ясування відповіді на це питання потрібні додаткові дослідження.

Інші новини науки

• Найзагадковіший монстр Землі виявився ще дивнішим: що не так із Таллі
• Пінгвіни роками розтоплюють сніг в Антарктиді: раніше ніхто не брав цього до уваги