Не входять до базової комплектації: чому у людей немає хвостів

Наша планета є домівкою для неймовірної кількості видів: у багатьох тварин є одна спільна риса — хвости, і лише деякі, зокрема й люди, не мають зовнішнього хвоста. Але чому? Щоб відповісти на це питання, за словами вчених, нам слід зазирнути вглиб нашого геологічного дерева, повернувшись на 25–30 мільйонів років назад, пише Popular Science.

Хвости — настільки звична частина тваринного світу, що ми майже не звертаємо на них уваги. Однак це не просто "милі аксесуари". Насправді хвости можуть бути неймовірно корисними: кенгуру використовують свої м’язисті хвости для підтримання рівноваги; опосуми чіпляються хвостами за гілки; риби пересуваються у товщі води за допомогою хвоста; собаки висловлюють емоції, виляючи хвостом. Простіше кажучи, хвости виконують безліч функцій, допомагаючи тваринам лазити, плавати, змінювати напрямок руху, утримувати рівновагу, спілкуватися та відбиватися від комах.

Люди — частина величезного еволюційного роду, в якому хвіст, по суті, є базовою ознакою. Але де ж тоді наші хвости? Відомо, що на стадії ембріонального розвитку у людей ненадовго з’являється зачаток хвоста, але потім він зникає. Хвостів немає також у горил, орангутанів та інших людиноподібних мавп. За словами вчених, усе це вказує на те, що десь у далекому еволюційному минулому наші предки втратили хвости. Але чому?

Технічно, люди ніколи не втрачали хвостів, оскільки це сталося десятки мільйонів років тому, ще до нашої появи. Для багатьох тварин хвіст надзвичайно корисний, оскільки допомагає утримувати рівновагу. Однак десятки мільйонів років тому, коли наші предки, людиноподібні мавпи, проводили час на деревах, вони втратили хвости, оскільки ті стали непотрібними.

За словами дослідників, куприк, розташований у нижній частині хребта, — це, по суті, все, що залишилося від повноцінного зовнішнього хвоста, який був у наших предків. На ранніх стадіях розвитку ембріона у людей все ж з’являється хвіст, однак приблизно до восьмого тижня цей зовнішній відросток зникає. Простіше кажучи, технічно, протягом короткого проміжку часу у нас все ж є хвіст.

Попередні дослідження показали, що останній спільний предок людей, шимпанзе та бонобо жив на Землі близько 5–6 мільйонів років тому. Але це не надто допомагає, оскільки у шимпанзе та бонобо хвости також відсутні. За словами вчених, щоб розгадати загадку відсутності хвостів у людей, слід повернутися приблизно на 25–30 мільйонів років назад, коли океани бороздили гігантські мегалодони, а лісами Північної Америки бродили даеодони, також відомі як "пекельні свині". Приблизно в цей же час наші предки, людиноподібні мавпи, відокремилися від предків сучасних мавпоподібних мавп, у яких хвости є.

Отже, вчені вважають, що приблизно в цей час ми, по суті, перейшли до "безхвостої" гілки, відокремившись від наших предків. Останки цих древніх людиноподібних мавп були виявлені в Кенії — їхній вік, як вважається, становить близько 17–20 мільйонів років. Цікаво, що зовні ці тварини сильно відрізнялися від сучасних людиноподібних мавп. Наприклад, у одного з видів, Ekembo heseloni, руки й ноги, ймовірно, були приблизно однакової довжини. Ці істоти пересувалися по гілках дерев на чотирьох кінцівках, а їхній поперек був довгим і гнучким — зовсім не так, як у сучасних людиноподібних мавп. Але чогось у них точно не було — хвостів.

То чому ж наші предки позбулися хвостів? У вчених немає однозначної відповіді, але певні припущення все ж існують. Наприклад, одна з теорій припускає, що відповідь, ймовірно, криється в тому, як ці стародавні мавпи пересувалися: їхні руки й ноги були приблизно однакової довжини, що дозволяло пересуватися на чотирьох кінцівках. Інша теорія також стверджує, що для істот, які пересуваються повільно й обережно, хвіст просто не був корисним.

Інші новини науки

• Таємничі "дракони" з печер у Мексиці виявилися ще дивнішими: вони вміють щось особливе
• Щось у Тихому океані змушує ігуан бігти прямо в руки браконьєрів: чого бояться рептилії