Салемське полювання на відьом почалося з запліснявілого хліба: чи справді це так
Ця теорія вперше була викладена у студентській роботі 1976 року, але вже через рік її спростували. Втім, це не заважає їй залишатися широко поширеною й сьогодні.
У середині 1970-х років студентка Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі Лінда Капорел зіткнулася зі складним завданням — вибором теми для курсової роботи. Зрештою вона зупинилася на історії Енн Патнам — однієї з ключових свідків під час "салемських процесів над відьмами" 1692 року. Своєю роботою Капорел змінила уявлення мільйонів людей про події американської історії, що відбулися майже 300 років тому, пише Popular Science.
У своїй курсовій роботі Капорел висунула теорію, згідно з якою бачення, судоми та муки, на які скаржилися "одержимі", зовсім не обов’язково мали надприродний характер. Припускалося, що причиною могла бути ріжки — грибок, який уражає жито та виробляє галюциногенний токсин. Простіше кажучи, студентка стверджувала, що причиною полювання на відьом став запліснявілий хліб.
Вже через рік теорія про отруєння ріжком була спростована, проте це аж ніяк не заважає їй і досі існувати та поширюватися. Наприклад, у 2023 році популярний комік і ведучий подкастів Джо Роган із ентузіазмом обговорював цю теорію у своєму шоу, фактично повернув до життя історію, яка, схоже, ніколи остаточно не зникне.
За словами історика Марго Бернс, той факт, що лише одна студентська робота справила такий глибокий і тривалий вплив на наше розуміння процесів над відьмами в Салемі, здається дивним. Однак насправді це можна пояснити цілком сучасним феноменом — вірусним поширенням інформації. Хоча до появи Всесвітньої павутини залишалися ще десятиліття, робота Капорел зуміла стрімко поширитися по країні завдяки ЗМІ.
Вступивши до аспірантури, Капорел надіслала свою статтю до журналу "Science", де її опублікували у 1976 році. Згодом редактори газет звернули увагу на цю наукову статтю й підхопили цю тему. Буквально за кілька тижнів вона поширилася по всій країні й потрапила до Канади.
Цікаво, що сама студентка зовсім не претендувала на те, щоб точно пояснити, що саме сталося в Салемі. По суті, вона лише розглянула версію про отруєння ріжком — як одну з можливих причин, а не як остаточну відповідь. У своїй роботі студентка також дійшла висновку, що цю версію неможливо повністю виключити. Втім, ці нюанси загубилися, коли інформація поширилася серед широких мас.
У 1976 році в тому ж журналі вийшла стаття дослідника Ніколаса Спаноса та аспіранта Джека Готтліба, яка спростовувала теорію про отруєння ріжком. На їхню думку, багато аспектів симптомів, що спостерігалися у дівчат із Салема, не вписувалися в цю теорію.
Вчені стверджували, що існує кілька різновидів отруєння ріжком: один із них — гангренозний, при якому у людей починають гнити пальці. Крім того, виникають шлунково-кишкові розлади, проте в історичних документах немає жодних свідчень того, що щось подібне траплялося.
Що б не викликало судоми у молодих мешканок Салема, осмислити ті звірства, що сталися після цього, набагато складніше. До моменту закінчення масового психозу 152 особи були офіційно звинувачені, 19 — повішені, а одного чоловіка закидали камінням. Ще кілька людей померли у в’язниці.
Все це може здатися божевіллям з точки зору сучасної людини. Однак для більшості людей у 1692 році чаклунство було загальновизнаним фактом — частиною невидимого світу, в якому Сатана та його поплічники сіяли хаос у повсякденному житті. У такій напруженій соціальній обстановці підозра могла впасти практично на будь-кого — втім, зрештою так воно й сталося.