Стародавня Європа горіла тисячоліттями: стало відомо, що підживлювало вогонь так довго
Сотні мільйонів років тому Європа тріасового періоду продовжувала горіти тисячоліттями — у новому дослідженні вчені з’ясували, що живило всі ці пожежі.
Приблизно 201 мільйон років тому наша планета пережила масове вимирання на межі тріасового та юрського періодів. Цю катастрофічну подію часто пов’язують із колосальною вулканічною активністю, яка супроводжувала розпад суперконтиненту Пангея. Ці виверження викинули в атмосферу величезні обсяги вуглекислого газу, що, як вважається, призвело до потепління Землі на 5–10 градусів за Цельсієм, пише SciTechDaily.
У новому дослідженні під керівництвом геологів з Утрехтського університету вчені реконструювали пожежі, що вирували на планеті 201 мільйон років тому. Дослідники виявили, що в міру стрімкого потепління клімату ліси, в яких переважали дерева, занепадали. На зміну їм прийшли папороті, що утворювали великі савани на значній частині території сучасної Північно-Західної Європи.
Тепер вчені виявили, що ці вкриті папоротями райони були особливо вразливими до вогню. Часто саме папороті слугували паливом, що дозволяло масштабним лісовим пожежам поширюватися на величезні відстані.
У новому дослідженні вчені зосередилися на тому, щоб відтворити картину пожеж у далекому минулому Землі — для цього вчені дослідили надзвичайно добре збережені відкладення з чотирьох кернів. Один із них нещодавно було отримано у Великій Британії — його довжина становила 640 метрів.
Порівнявши отримані дані з результатами аналізу викопного пилку та спор, дослідники виявили свідчення періоду інтенсивних пожеж, що збігається за часом з основним етапом вимирання. Цікаво, що цей самий період характеризується широким поширенням папоротей.
За словами одного з провідних авторів дослідження, доктора Баса ван де Схотбрюгге, традиційні індикатори пожеж мають суттєві недоліки. У результаті вчені розробили альтернативний метод визначення активності стародавніх пожеж — результати показали щось цікаве.
Найдавніші та найглибше залягаючі зразки містили пилок і спори відносно світлих відтінків. Водночас викопні рештки, що належали до періоду вимирання, ставали дедалі темнішими, аж до набуття дуже темного коричневого кольору. Після завершення періоду вимирання колір скам’янілостей знову ставав набагато світлішим. Це спостерігалося у всіх чотирьох досліджених кернах і збігалося за часом.
Коли дослідники порівняли це незвичайне потемніння з іншими ознаками стародавніх пожеж, виявилася певна закономірність: темніші зони свідчили про інтенсивні лісові пожежі. Потемніння також збігалися зі сплеском чисельності папоротей — вчені дійшли висновку, що саме вони були паливом для інтенсивних пожеж. Більше того, папороті швидко відновлювалися, забезпечуючи все нове паливо.
Інші новини
- Індійський та Тихий океани посварилися: чому давній взаємозв’язок різко ослаб
- Рожева гімалайська сіль насправді не з Гімалаїв: її там ніколи не видобували