У надрах Землі виявлено щось особливе: у глибинах планети знайшли аж шість загадкових структур

Досліджувати рухи в надрах Землі надзвичайно складно. З іншого боку, те, що відбувається на глибині тисяч кілометрів під нашими ногами, впливає на землетруси, цунамі та виверження вулканів на поверхні планети. Тепер, у недавньому дослідженні вчені виявили шість загадкових структур на межі між ядром і мантією, які можуть відігравати ключову роль у цих подіях, пише IFLScience.

Відомо, що структура Землі в основному поділяється на три частини:

• у центрі — залізне ядро, надзвичайно в’язке і не повністю тверде;
• мантія — шар напівтвердої породи, розташований навколо ядра;
• земна кора — відносно тонкий шар, який і є тією землею, по якій ми ходимо.

За словами вчених, те, що відбувається глибоко всередині нашої планети, викликає величезний інтерес у наукових колах, оскільки його наслідки поширюються, впливаючи на те, що відбувається в земній корі. Однак дослідження цих глибоких шарів є надзвичайно складним.

Незважаючи на цей інтерес, найглибша свердловина, яку коли-небудь пробурив людина, сягнула лише 12 263 метрів — мова йде про Кольську надглибоку свердловину. Для порівняння: найглибша природна точка на планеті — це Маріанська западина, глибина якої становить близько 11 034 метрів.

Відомо, що на буріння свердловини знадобилося два десятиліття, однак свердловина була покинута незабаром після падіння "залізної завіси". Але, незважаючи на це видатне досягнення, вважається, що Кольська надглибока свердловина сягнула лише третини земної кори. Однак для розуміння того, що відбувається на більшій глибині, ймовірно, знадобиться інший підхід.

У недавньому дослідженні китайські вчені зосередилися на тому, щоб зрозуміти, що відбувається у точці стику ядра та мантії на глибині близько 2900 кілометрів — для цього вчені звернулися до сейсмічних хвиль. Зокрема, їх цікавив тип хвиль, відомий як "передвісники PKP".

Зазначимо, що ця межа має вирішальне значення для теплопередачі та кругообігу речовини всередині планети, проте її детальні особливості залишаються недостатньо вивченими. PKP — особливий тип сейсмічних хвиль, який розсіюється та відхиляється невеликими неоднорідностями, розташованими безпосередньо над цією межею, що робить ці хвилі корисними інструментами для дослідження прихованих глибинних особливостей Землі.

Проблема полягає в пошуку доказів існування цих передвісників. У новому дослідженні вчені використали машинне навчання для аналізу понад 2 мільйонів записів про землетруси, зроблених за останні 35 років. У результаті їм вдалося ідентифікувати приблизно 175 000 записів, що приблизно в 10 разів більше сигналів PKP, ніж було виявлено у всіх попередніх дослідженнях разом узятих. Розглядаючи ці хвилі разом, вони раптом змогли побачити закономірність, що вимальовувалася.

Вченим також вдалося виявити шість областей, які, ймовірно, містять значні неоднорідності, раніше не задокументовані, що визначає чіткі пріоритетні цілі для майбутніх досліджень глибинних шарів Землі.

Спостереження показують, що на межі між ядром і мантією є щонайменше 6 точок, які розсіюють ці хвилі PKP. Хоча вчені не можуть точно визначити, що це за структури, вони становлять новий об’єкт для дослідження.

Інші новини науки

• Хаос на дорогах: над Землею нависла нова загроза — вчені прогнозують тисячі аварій
• Мегаземлетрус пробудив гігантський вулкан, який спав останні 500 років: він розташований у Росії