3000-річні бронзові чаші виявилися інструментом пропаганди: нове дослідження це підтвердило (фото)
Згідно з новим археологічним дослідженням, бронзові чаші, що використовувалися в стародавньому королівстві Урарту були своєрідним джерелом пропаганди. Дослідники з'ясували, що ці посудини слугували інструментами для поширення королівської влади, зміцнення статусу правителя, підтвердження божественного схвалення та легітимізації династії.
Вчені дослідили понад 100 бронзовим чашам з написами з Урарту — одного з наймогутніших королівств Західної Азії епохи заліза, що існувало в період з кінця IX до початку VII століття до н. е., пише Arkeonews.
Команда дослідників вивчила кожну відому бронзову чашу з написами, пов'язаними з урартськими правителями — від Сардурі I, сина Лутіпрі, до царів на ім’я Руса. За допомогою макрофотографії, цифрового відтворення та порівняння стародавніх стилів письма вчені простежили, як з плином часу змінювалися написи, методи гравіювання та королівські символи.
Найбільша колекція артефактів походить з Кармір-Блура — стародавнього міста та фортеці Тейшебаїні на території сучасного Єревана, Вірменія. Під час розкопок було виявлено понад 100 чаш із написами, на кожній з яких усередині посудини було вигравірувано круговий клинописний напис.
Хоча тексти були короткими, вони називали ім'я правлячого царя та безпосередньо пов'язували предмет із царським двором. Виставлені на огляд під час зібрань еліти, церемоній і, ймовірно, релігійних заходів, вони поєднували дорогоцінну бронзу, майстерну роботу та королівські написи, щоб зміцнити публічний імідж царя.
Найдавніші чаші належали Сардурі I, який правив приблизно у 840–830 рр. до н. е. Їхні написи дуже нагадували новоассирійську клинописну писемність, що свідчило про вплив Ассирії під час піднесення Урартського царства. Подібні посудини з’являлися на рельєфах з Німруда, а золоті посудини з написами, знайдені в гробницях ассирійських цариць, свідчать про те, що нанесення королівських текстів на предмети розкоші вже було усталеною практикою.
Замість того, щоб просто копіювати ці ідеї, урартські правителі поступово їх переосмислювали. За часів правління царя Мінуа клинописні знаки стали коротшими, компактнішими та дедалі більш стандартизованими, що ознаменувало розвиток самобутньої урартської писемної традиції.
Політичне послання стало ще сильнішим за правління Аргішті I. Майстри почали додавати символи поруч із написами, зокрема вежу, увінчану списом, яку часто тлумачать як храм Сусі, та голову ревучого лева. Лев символізував королівську силу, а храм пов'язував правителя з божественною владою. Разом з ім'ям царя ці зображення створювали чітке твердження політичної та релігійної легітимності. Пізніші правителі, зокрема царі на ім'я Сардурі та Руса, продовжували використовувати ту саму символіку, що свідчить про те, що вона стала офіційною частиною урартської царської традиції.
Дослідники також вважають, що велика колекція в Кармір-Блурі може відображати останні роки існування Урартського царства. Археологічні дані свідчать про те, що чаші були навмисно зібрані перед руйнуванням фортеці, а не залишені під час нападу. Зібрання посуду з іменами попередніх царів могло бути спробою зберегти пам'ять про династію в період нестабільності.
Майже через 3000 років ці бронзові чаші й досі є цінним свідченням того, як писемність, символи та майстерно виготовлені предмети допомагали урартським правителям демонструвати свою владу в усьому царстві.
Інші новини науки
- Археологи розкопали величезний басейн віком 2000 років на заході Туреччини. Споруду виявили в стародавньому місті Траллейс.
- У Італії археологи знайшли древній некрополь, який налічував 85 поховань. Це місце, датоване першою половиною VI століття до н. е., швидко привернуло увагу вчених.