Текст не мав значення: дослідники дізналися призначення "нерозбірливих" печаток з Леванту (фото)
Вчені дослідили групу стародавніх циліндричних печаток із південного Леванту, на яких були нанесені написи, схожі на клинопис, але які часто не можна було розшифрувати як змістовний текст. Дослідження було зосереджено на тому, як ці предмети використовувалися в період від середньої бронзової доби до залізної доби.
Судячи з усього, печатки слугували не лише як письмові записи, а й використовували візуальну форму письма для демонстрації влади, статусу та культурних зв’язків, пише Arkeonews.
У ході дослідження було проаналізовано 13 циліндричних печаток, на яких були або справжні клинописні написи, або псевдоклинописні знаки. У суспільствах, де лише невелика група освічених писців могла читати клинопис, сам вигляд письма мав певне значення, тож автори дослідження вважають, що нерозбірливі зразки не були помилками, а скоріш символом статусу.
Печатка, вкрита знаками, схожими на клинопис, могла вказувати на зв'язки з освіченими чиновниками, іноземними царствами, адміністрацією або релігійними традиціями, навіть якщо напис фактично не піддавався розшифровці. Одним із найяскравіших прикладів є печатка "Бейт-Мірсім 1", яка поєднує символи, натхненні єгипетським мистецтвом, фігури в месопотамському стилі та знаки, схожі на клинопис.
Замість того, щоб дотримуватися єдиної художньої традиції, вона об'єднала кілька шанованих візуальних стилів, щоб продемонструвати владу. Інші ранні зразки з Бет-Шеана та Телль-Джемме свідчать про різні підходи. На печатці "Бет-Шеан 1" міститься справжній старобабілонський напис, у якому згадується "Манум, віщун, слуга Еа", тоді як на печатці "Телль-Джемме 1" зображено ряди стилізованих символів, схожих на клинопис, що не утворюють розбірливого тексту.
Колекція також демонструє, як роль клинопису змінювалася з плином часу. У пізню бронзову добу правителі південного Леванту спілкувалися з Єгиптом за допомогою аккадського клинопису, про що свідчать Амарнські листи. У цьому контексті клинопис відігравав важливу адміністративну та дипломатичну роль.
Кілька печаток з Мегіддо ілюструють цей період. На печатці "Мегіддо 2" міститься шумерське звернення до Мардука, що відображає вавилонські традиції касситського періоду. На печатці "Мегіддо 3", ймовірно, згадується писар Ізкур-Адду, хоча частини її напису залишаються нечіткими.
Печатка "Мегіддо 4" привернула особливу увагу, оскільки раніше дослідники описували її напис як "беззмістовне письмо". Натомість нове дослідження відносить артефакт до ширшої традиції псевдоклинопису, де знаки імітували зовнішній вигляд письма, щоб передати соціальний статус, а не читабельну мову.
Інші предмети додають до цієї історії додаткових деталей. Яшмова печатка з Ашдода зберігає аккадський напис, у якому згадується Ілі-абнум, син Біллулума, слуга Ішума. Печатка "Єрихон 2" згадує богів Шамаша та Аю тоді як "Єрихон 3" називає Мардук-нішу, сина Сін-ремені, слугу Адада, поряд із зображеннями, що поєднують месопотамські та єгипетські символи, зокрема анкх, мавпу, птаха, що стоїть на лотосі, та грифа. Ці приклади свідчать про те, що печатки часто подорожували на великі відстані, змінювали власників і піддавалися модифікаціям, щоб відповідати новим умовам.
До залізної доби клинопис став частиною адміністрації Новоассирійської імперії. Печатки з Беер-Шеви, Самарії та Інституту Вінгейта містять правильні новоассирійські написи і свідчать про безпосередню приналежність до імперії, а не про місцеве наслідування. Печатка "Беер-Шева 1" особливо примітна тим, що старіша печатка II тисячоліття була пізніше перероблена в новоассирійському стилі, що свідчить про те, що цінні предмети можна було адаптувати для нових власників, зберігаючи при цьому їхню історичну цінність.
Це дослідження демонструє, що писемність у стародавньому південному Леванті слугувала не одній меті. Деякі печатки фіксували імена та релігійні послання, тоді як інші спиралися на зовнішній вигляд письма, щоб виразити владу, ідентичність та політичні зв'язки. Упродовж приблизно 1500 років клинопис став не лише системою письма, а й візуальним символом, що демонстрував вплив навіть тим, хто не вмів його читати.
Інші новини науки
- Археологи в Перу виявили ритуальні підношення віком 3800 років у стародавньому місті Пеніко, які були навмисно поховані під культовою спорудою. Про знахідку повідомило Міністерство культури Перу.
- Місце поховання однієї з найвідоміших правительок середньовічної Грузії упродовж століть залишалося невідомим. За різними переказами, її поховали у західній Грузії, в Єрусалимі або в інших місцях, пов'язаних із середньовічним Кавказом.