Першою офіційною твариною був павук: тепер ми знову знаємо, як він виглядав (фото)
Перша тварина, яка отримала офіційну наукову назву, знову отримала фізичний еталонний екземпляр — через 168 років після втрати оригіналу. Вчені визначили новий типовий екземпляр для виду Araneus angulatus — павука-кругопрядника, вперше описаного в 1757 році.
Оригінальний екземпляр, який шведський натураліст Карл Александер Клерк використовував для опису павука, зник із колекції у Стокгольмі ще у 1965 році. Тепер дослідники обрали сучасний екземпляр, зібраний на острові біля узбережжя Швеції, і офіційно визначили його як неотип цього виду, пише IFLScience.
У XVIII столітті шведський натураліст Карл Лінней прагнув стандартизувати систему найменування рослин, розчарувавшись у різноманітних системах, що використовувалися дослідниками. Його книга "Systema Naturae", вперше опублікована в 1735 році, допомогла встановити єдиний підхід.
Карл Александер Клерк, який, як вважається, відвідав одну з лекцій Ліннея у 1739 році, почав збирати та класифікувати павуків. У 1757 році він опублікував монографію "Svenska Spindlar", у якій описав 66 видів шведських павуків.
Лінней включив багато назв Клерка до 10-го видання "Systema Naturae", опублікованого у 1758 році. Це видання вважається відправною точкою для сучасної наукової номенклатури тварин. Оскільки назви павуків, запропоновані Клерком, з'явилися на рік раніше, Araneus angulatus вважається першою офіційно названою твариною.
Доля оригінальних зразків Клерка залишається нез'ясованою. Після його смерті в 1765 році його вдова продала колекцію Петеру Йонасу Бергіусу, який згодом подарував її Ботанічному саду Бергіуса у Стокгольмі.
Востаннє зразки там фіксував у 1858 році Тамерлан Торелл. Під час огляду колекції у 1965 році з'ясувалося, що три оригінальні типові зразки A. angulatus зникли. Дослідники так і не з'ясували, що з ними сталося.
Типовий зразок слугує фізичним еталоном для виду. Якщо вчені згодом знаходять подібний організм і підозрюють, що він може належати до іншого виду, вони можуть порівняти його з типовим зразком, щоб з'ясувати, яка наукова назва є правильною. Такі зразки можуть бути втрачені внаслідок війни, переміщення музейних колекцій або поступового псування біологічного матеріалу.
Джонатан Коддінгтон, автор дослідження та куратор Смітсонівського інституту, розповів, що це рішення було важливим, оскільки назвою A. angulatus називали більше ніж один дійсний вид.
Без чітко визначеного типового зразка вчені могли б використовувати одну й ту саму назву, маючи на увазі різних павуків. "Надзвичайно важливо, щоб наукова комунікація була точною, і система типових зразків це забезпечує", — пояснив він.
Коддінгтон зазначив, що офіційно описано понад два мільйони видів і що кожен із них повинен мати фізичний типовий зразок. Однак правила документування типів не завжди були такими суворими, як сьогодні: визначення типу для новоописаного виду стало обов'язковим лише у 1999 році.
Щоб обрати неотип, дослідники мали дотримуватися Міжнародного кодексу зоологічної номенклатури, який передбачає, що він має бути розташований якомога ближче до оригінального типового місцезнаходження.
Команда співпрацювала зі шведським натуралістом Раулем Вісенте, який знав про місцеву популяцію A. angulatus. Він зібрав вісім павуків, і дослідники обрали дорослого самця, оскільки самці павуків, як правило, є більш корисними для розрізнення видів.
Нове призначення відновлює чіткий фізичний еталон для назви, що посідає незвичайне місце в історії науки. Як зазначає Коддінгтон, інші 65 видів павуків, описаних Клерком, можливо, також втратили свої оригінальні зразки, але необхідність призначати їм неотипи менша, оскільки їхня ідентичність не оточена такою ж невизначеністю.
Інші новини науки
- Вчені пояснили, чому одні динозаври стали набагато популярнішими за інших. Справа у "ефекті блокбастера".
- Вчені запропонували нове пояснення того, чому в шарах гірських порід у Великому каньйоні та інших частинах світу відсутні понад мільярд років геологічної історії.