У Середньовіччі люди спричинили два катастрофічні цунамі: сьогодні це може повторитися

Можна подумати, що гігантські цунамі трапляються лише в океані, однак це не зовсім так. Насправді за певних умов вони можуть виникнути й у озерах. У недавньому дослідженні вчені зробили тривожне відкриття: виявилося, що в минулому люди вже ставали причиною виникнення цунамі в озері, і, схоже, це може повторитися, пише Science Alert.

Міжнародна група вчених виявила, що в Середньовіччі на озері Ізео в Північній Італії діяльність людини призвела до двох катастрофічних подій — виникнення руйнівних хвиль. Дослідники попереджають, що подібне може повторитися.

Комплексне дослідження вчених ґрунтується на даних аналізу донних відкладень, сейсмічного профілювання, середньовічних рукописів, археологічних знахідок та сучасних спостережень за озером. Використання такої кількості джерел дозволило вченим відтворити незвичайні середньовічні катастрофи за допомогою комп’ютерного моделювання.

Озеро Ізео розташоване біля підніжжя Італійських Альп, звідки воно постійно отримує воду завдяки таненню снігу. Тектонічна активність, завдяки якій колись утворилися Альпи, досі періодично спричиняє в цьому регіоні землетруси.

Автори виявили, що протягом двох тисячоліть інтенсивне освоєння земель змінювало характер накопичення опадів у дельті, через що її схили ставали дедалі крутішими. До настання Середньовіччя дельта річки Ольо була вкрита лісом: під час дощів пухкі осадові породи переміщалися вниз по схилу, але густа мережа деревних коренів і грибниці утримувала ґрунт, сповільнюючи цей процес. Під водою схили дельти були пологими й поступово опускалися до найглибшої точки озера, яка становить близько 250 метрів.

Усе кардинально змінилося приблизно в період занепаду Римської імперії. За словами вчених, у наступні століття ліси навколо дельти активно вирубували, оскільки землі розчищали під пасовища, а також для потреб гірничодобувної промисловості. Чисельність населення зростала, а обсяг осадових порід, що щорічно потрапляли в озеро, збільшився в середньому втричі.

У північній частині озера накопичувалося дедалі більше відкладень, через що під водою утворилися вкрай нестійкі круті схили, готові в будь-який момент обвалитися. Саме це зрештою й сталося, причому двічі.

У своєму природному стані дельта була здатна витримувати періодичну сейсмічну активність. Однак у 1117 році, коли потужний землетрус струсонув береги озера, вони обвалилися, що спричинило зсув. Це призвело до витіснення колосального обсягу води, що, згідно з моделюванням дослідників, спричинило раптове затоплення великих ділянок узбережжя озера Ізео — без будь-якого попередження. Вчені зазначають, що ця подія спричинила два масштабні цунамі.

Результати моделювання показують, що висота хвиль, ймовірно, перевищувала 50 метрів. Ці гігантські хвилі обрушилися на найближчі береги менш ніж за хвилину, а вода проникла вглиб суші на відстань до 2,7 кілометра.

Через трохи більше ста років стався другий землетрус — Брешіанський землетрус 1222 року. Воно спричинило ще одне велике цунамі на озері Ізео: висота хвиль сягала приблизно 13 метрів, а вода проникла вглиб суші на відстань до 1 кілометра.

Ще більш тривожним, за словами вчених, є те, що щось подібне може статися й сьогодні.

Інші новини науки

• Приховані тунелі та скарб монет: римський Аквінум досі зберігає таємниці
• "Пломби" з дорогоцінних каменів: основи стоматології винайшли майя