Як верблюди опинилися у середньовічній Сербії: курйозна знахідка у Белградській фортеці (фото)

\Кістки верблюдів знайшли під час розкопок, проведених у 2014 році перед Східними воротами Нижнього міста. Дослідники вивчили 271 зразок кісток тварин у рамках першого зооархеологічного дослідження, присвяченого матеріалам із Белградської фортеці та виявили, що кілька кісток належали верблюдам, пише Arkeonews.

Згідно з результатами дослідження, ці останки є першим підтвердженим остеологічним свідченням присутності верблюдів у середньовічний період на Центральних та Західних Балканах. Ці знахідки не свідчать про те, що верблюди були поширені в Сербії, а вказують на їхнє прибуття в результаті перевезень на великі відстані, пов'язаних із торгівлею, військовими шляхами постачання або адміністративними поїздками.

Белградська фортеця займала ключове положення на злитті річок Сави та Дунаю, що робило її одним із найважливіших стратегічних об'єктів Південно-Східної Європи. Упродовж століть це місце поєднувало річковий транспорт із головними сухопутними шляхами, що пролягали через Балканський півострів та Карпатський басейн.

Ця місцевість вже слугувала осередком для багатьох різних цивілізацій. У римський період поселення Сінгідунум стало місцем дислокації легіону Legio IV Flavia Felix, який перебував там з 86 року н. е. для захисту дунайського кордону та підтримки римських військових операцій. Через століття фортеця продовжувала виконувати роль важливого військового та адміністративного центру, контролюючи рух у регіоні.

Залишки тварин також свідчать про зміни у повсякденному житті між римським періодом та пізнім середньовіччям. У римських шарах переважали велика рогата худоба, вівці, кози, свині та невелика кількість диких тварин. Багатьох із цих тварин забивали ще в молодому віці, що свідчить про те, що їх вирощували переважно на м'ясо.

Колекція з пізнього середньовіччя показала іншу картину. Дослідники ідентифікували велику рогату худобу, овець, кіз, коней та верблюдів, причому багато тварин доживали до зрілого віку. Ця закономірність вказує на те, що худобу часто використовували для роботи або для отримання цінних продуктів, таких як молоко та вовна, перш ніж забивати.

Щоб підтвердити походження кісток верблюдів, дослідники застосували метод масового відбитка пептидів колагену, більш відомий як ZooMS. Ця техніка дозволяє ідентифікувати тварин шляхом аналізу білкових маркерів, що збереглися всередині кісткового колагену. Цей метод є особливо корисним, коли кістки занадто пошкоджені або роздроблені, щоб їх можна було ідентифікувати за формою.

Кістки тварин часто надають докази, яких не можуть надати письмові джерела. Історичні документи можуть описувати торгівельні шляхи чи військові кампанії, але археологічні знахідки показують, які тварини насправді досягали конкретного місця та як їх використовували.

Дослідники також зазначили, що колекція була відносно невеликою і походила зі змішаних археологічних шарів, що охоплювали широкий часовий діапазон. З огляду на це вчені наголосили, що ці знахідки не слід розглядати як доказ того, що верблюди регулярно зустрічалися в середньовічній Сербії.

Хоча було знайдено лише кілька кісток верблюдів, вони стали цінним свідченням того, що середньовічний Белград був пов'язаний із ширшими торгівельними та військовими мережами по всій Європі та Азії. Ця знахідка продемонструвала, як навіть невеликі археологічні залишки можуть допомогти пояснити переміщення людей, тварин та товарів між регіонами, додавши ще одну главу до довгої історії однієї з найважливіших фортець Балкан.

Інші новини науки

• У Фінляндії знайшли незвичайний артефакт, який надав дослідникам цінні свідчення про середньовічні релігійні подорожі Балтійським регіоном. Дослідження показало, що він належить до надзвичайно рідкісної групи середньовічних значків паломників.
• У високогірних районах аргентинських Анд вже тисячоліттями живуть люди, які використовують підземні води з високим вмістом миш'яку. У більшості людей такий вплив призвів б до тяжких захворювань, проте місцеві жителі виживають у цих умовах уже тисячі років.