Древній храм ховався у горах Туреччини: він більший за 10 футбольних полів (фото)

Нещодавні знімки з дрона, зроблені після сезонного танення снігу, виявили укріплену територію площею приблизно 74 300 квадратних метрів. У межах огородженої території дослідники виявили фундаменти будівель, цистерни та ділянки, які колись, ймовірно, слугували житловими приміщеннями, пише Arkeonews.

Місцевий історик Халіт Еркілетліоглу вважає святилище одним з найзагадковіших археологічних місць у Кайсері. Він припустив, що комплекс міг слугувати язичницьким святилищем або "храмовим містом", пов’язаним із поклонінням Зевсу. Вчений припускає, що паломники піднімалися на гору, щоб взяти участь у релігійних церемоніях та ритуалах очищення.

Хоча ця теорія ще не підтверджена археологічними розкопками, видимі залишки вказують на те, що це місце було набагато більшим, ніж тимчасовий гірський форпост.

За словами Еркілетліоглу, огороджувальна стіна простягалася приблизно на один кілометр і, ймовірно, спочатку мала висоту від трьох до чотирьох метрів. Укріплення були зведені без цементу і оточували вершинне плато, утворюючи цілісну оборонну систему.

Старі описи гори Ліфос згадують вершину, схожу на кратер, що містила стіни, вежі, цистерни, кам'яні будинки та арочні похоронні споруди. За повідомленнями, кратер має розміри близько 500 метрів з півночі на південь і 300 метрів зі сходу на захід. Вежі розташовувалися з інтервалом приблизно 66 метрів уздовж оборонної лінії.

Будівництво такого великого комплексу на висоті понад 2500 метрів вимагало б значної організації. Наявність цистерн є особливо важливою, оскільки вона вказує на те, що люди неодноразово заселяли гору, а не просто проходили повз неї. Системи зберігання води часто свідчать про сезонне або довгострокове проживання.

Дослідники продовжують дискутувати, чи Ліфос функціонував переважно як релігійне святилище, фортеця чи поєднання обох. Його високе розташування та закрите планування підтверджують теорію про святилище, тоді як панорамний вид на важливі шляхи вказує на стратегічну військову роль.

У стародавньому світі релігійні та військові цілі часто перетиналися. Святилище могло захищати маршрут подорожі, тоді як укріплене поселення могло слугувати місцем проведення релігійних церемоній. Ліфос, ймовірно, виконував обидві функції, поєднуючи духовне значення з практичним контролем над пересуванням по місцевості.

Географія гори підкріплює цю інтерпретацію. Північний схил крутий і важкодоступний, тоді як південний підхід є більш доступним. З вершини відвідувачі можуть спостерігати за Кайсері та навколишньою вулканічною місцевістю. Така видимість надавала б стратегічні переваги, одночасно підсилюючи символічне значення цього місця.

Сусідня гора Ерджієс, відома в давнину як Аргеус або Аргайос, відігравала важливу роль в історії стародавньої Каппадокії. Цей сплячий вулкан висотою 3 917 метрів часто з’являвся на стародавніх монетах. У римський період на монетах, карбованих у Кесарії Каппадокійській, гора іноді зображувалася поруч із спорудами, схожими на храми.

Цей зв'язок ставить Ліфос у ширший культурний контекст. Високі місця часто обирали для поклоніння, оскільки вважалося, що вони забезпечують тісніший зв'язок із божественними силами. Ліфос, розташований поблизу височенного вулкану, мав би сильну символічну цінність.

Зараз одним із найактуальніших питань є збереження пам'ятки. Еркілетліоглу попередив, що мисливці за скарбами вже пошкодили частину об'єкта, і закликав владу забезпечити захист. Збережені стіни, цистерни та фундаменти можуть містити цінну інформацію про історію місця, але лише за умови їх належного документування та дослідження.

Майбутні археологічні дослідження та розкопки можуть встановити, коли був побудований комплекс, як він розвивався з часом і яку роль відігравав у регіоні. Зрештою, дослідники можуть визначити, чи був Ліфос насамперед святилищем, фортецею, притулком, центром паломництва чи поєднанням кількох функцій.

Наразі танення снігу привернуло нову увагу до забутого гірського поселення. Величезний укріплений комплекс, що височить над Кайсері та горою Ерджієс, залишається однією з найцікавіших археологічних загадок центральної Туреччини. Його дослідження може надати важливі підказки про те, як стародавні спільноти поєднували релігію, оборону та поселення в ландшафті, сформованому вулканічними горами та століттями людської історії.

Інші новини науки

• Вчені дізналися, хто насправді побудував фортецю Фельдіоара у Румунії. Це укріплення вже давно пов’язують з лицарями-хрестоносцями, які колись контролювали цей прикордонний регіон Угорського королівства.
• Вчені, які досліджують таємниче "інопланетне скло" в Африці, виявили нові підказки про подію, яка призвела до його утворення. Стародавні єгиптяни цінували його настільки сильно, що помістили його в гробницю фараона Тутанхамона.