Хвіст замість повітряного керма: чи можуть білки вижити після падіння з будь-якої висоти (відео)
Дослідники розповіли, чи можуть ці мініатюрні тварини з пухнастими хвостами вижити після будь-якого падіння та як вони використовують свій хвіст.
Білки — талановиті маленькі акробати, які використовують свої хвости як повітряні керма. Більшість людей хоча б раз у житті мали змогу спостерігати захоплююче видовище: високо на деревах білки демонструють щось, що нагадує зухвалий паркур, який тварини виконують із вражаючою легкістю. Ці тварини з легкістю можуть стрибати з гілки на гілку, відштовхуватися від іншої та якимось чином орієнтуватися в повітрі, пише Popular Science.
Деякі білки також приземляються на землю з різної висоти, але їм якимось чином вдається вийти з таких ситуацій неушкодженими. Більше того, дехто також стверджував, що білки здатні вижити після падіння з будь-якої висоти. Однак, за словами доктора Натаніеля Ханта з Університету Небраски в Омасі, тут є важливе застереження: навіть ці відважні маленькі гімнасти не завжди приземляються вдало.
Тож чи можуть білки вижити після майже будь-якого падіння, і як їм це вдається? За словами вчених, здатність білок вдало приземлятися — це не просто удача. Насправді це зумовлено їхньою анатомічною будовою та інстинктами, що дозволяє тваринам пережити більшість падінь і відразу ж повертатися до своїх справ.
За словами доктора Ханта, під час падіння білок стикається з трьома проблемами:
- швидкість падіння;
- орієнтація тіла в повітрі;
- сила удару при приземленні.
Зазначимо, що невеликий розмір білки грає їй на руку: тварини важать усього близько 450 грамів. Невеликий розмір забезпечує великий аеродинамічний опір відносно ваги тіла, тому повітря обмежує швидкість падіння. Крім того, у білки набагато менше кінетичної енергії, ніж у більшої тварини. Але справа не тільки в цьому.
За словами доктора Ханта, білки інстинктивно знають, як рухатися в повітрі та приземлятися, що допомагає їм максимально ефективно використовувати свої природні фізичні переваги. Ключову роль у цих повітряних маневрах відіграє хвіст.
По суті, хвіст білки — це не просто пухнастий парашут. При низькій швидкості руху в повітрі аеродинамічні сили невеликі, проте білка може використовувати інерційні рухи хвоста, щоб перерозподілити кутовий момент відносно тіла і тим самим керувати його орієнтацією. Простіше кажучи, білки використовують хвіст, щоб контролювати процес і напрямок свого падіння.
Дослідження 2021 року показало, що під час несподіваного падіння білки здатні швидко обертати хвостом, що змушує решту тіла повертатися у протилежний бік. Хант порівнює функцію хвоста з роботою "маховика" на космічному апараті: наприклад, прискорення руху хвоста в одному напрямку допомагає повертати або стабілізувати тіло в іншому.
Інші новини науки
- Ведмежа, яке заблукало на Алясці, отримало нагороду: його визнали найсміливішим малюком
- Найгучніші наземні тварини у світі: вперше за 85 років відкрито нові види приматів