Пам'ятник, якого ніколи не існувало: вчений розплутав древню клинописну плутанину (фото)

Італійський ассиріолог Джанні Маркезі з Болонського університету стверджує, що напис належав Астіру II, одному з останніх неохетських царів Каркемиша. Раніше текст пов'язували з іншим правителем і вважали, що він був частиною двомовного пам'ятника, пише Arkeonews.

Каркемиш розташовувався на березі Євфрату, неподалік від сучасного кордону між Туреччиною та Сирією. У пізній бронзовій добі це було важливе хетське місто, яке й після розпаду Хетської імперії близько 1200 року до н. е. залишалося центром влади. Його правителі зазвичай підкріплювали свою владу за допомогою монументальних написів анатолійськими ієрогліфами, що використовувалися в неохетських королівствах південно-східної Анатолії та північної Сирії.

Напис, який досліджував Маркезі, відрізняється від інших. Це єдиний відомий на сьогодні монументальний текст клинописом, створений на замовлення неохетського правителя. Клинопис був тісно пов'язаний із писемними традиціями Месопотамії, що робить його використання в Каркемиші особливо примітним.

Маркезі датує пам'ятник серединою VIII століття до н. е., коли Новоассирійська імперія розширювалася в цьому регіоні. Каркемиш тоді, ймовірно, був васальним царством у сфері впливу Ассирії. Використання клинопису може свідчити про посилення впливу ассирійських політичних і культурних традицій при королівському дворі.

Пам'ятник виявили під час розкопок Британського музею в 1911 та 1912 роках. Археологи знайшли десять фрагментів базальту з клинописними знаками поблизу Водних воріт Каркемиша. Пізніше ці фрагменти було втрачено і дослідникам залишился лише фотографії паперових відбитків, зроблених під час розкопок. Ці відбитки робили люди, які не були ознайомлені з клинописом, через що деякі знаки важко розшифрувати.

Попередні дослідження приписували цей текст правителю, ім'я якого було записано як Асатуватемайс, а пізніше — як Астуваламанза. Вчені також вважали, що уламки були частиною скульптури лева з лувійським ієрогліфічним написом.

Дослідження Маркезі спростовує обидва висновки. На його думку, клинописний текст та ієрогліфічний напис походили з різних пам'яток, тож двомовний пам'ятник, описаний у попередніх інтерпретаціях, ніколи не існував.

Нове тлумачення ідентифікує правителя як Астіру II, який правив до 738 року до н. е. і був передостаннім неохетським царем Каркемиша. Якщо ця ідентифікація є правильною, напис належить до останніх десятиліть перед тим, як королівство втратило свою незалежність. Каркемиш був завойований ассирійським царем Саргоном II у 717 році до н. е. і включений до складу Ассирійської імперії.

У 2012 році в сховищах Музею анатолійських цивілізацій в Анкарі знову виявили один оригінальний фрагмент. Турецько-італійська археологічна експедиція до Каркемиша ідентифікувала цей шматок базальту, розміри якого становлять приблизно 15,5 на 12 сантиметрів. Це єдиний збережений фрагмент із десяти, зафіксованих під час розкопок.

Видно лише два клинописні знаки, але Маркезі розшифровує їх як початок титулу, що означає "Королева Каркемиша". Цей титул належав Кубабі, богині-покровительці міста. Інший фрагмент, відомий лише за старими паперовими відбитками, зберігає частину королівського титулу Астіру II: "Король Каркемиша".

Орфографія, здається, також поєднує різні традиції. Маркезі зазначає, що знак, який використовується для позначення "королеви", відповідає хеттській писменницькій конвенції, тоді як написання слова "Каркемиш" відображає ассирійську практику.

Таке поєднання свідчить про те, що напис, можливо, є прикладом спільного використання хеттських та ассирійських писменницьких звичаїв при королівському дворі.

Збережені свідчення не можуть розкрити повного змісту пам'ятника або довести, що Астіру II відмовився від анатолійських ієрогліфів. Проте вони дають рідкісну можливість побачити, як королівство реагувало на політичні зміни, зберігаючи при цьому свої релігійні традиції.

Інші новини науки

• В Італії археологи виявили рідкісну скульптуру лева римської епохи. Вчені вважають, що поблизу має бути ще одна така ж.
• У гробниці гунів в Монголії археологи виявили неординарні артефакти. Вчені розкопали цінні предмети, які вказують на зв'язки звіддаленими цивілізаціями майже 2 000 років тому.