Як на Місяці з'явилися гірські породи, яких там не повинно бути: дякуємо великому сусідові
Вчені дійшли висновку, що гравітація Землі підтримувала биття вулканічного серця Місяця щонайменше 2 мільярди років.
Місяць мав припинити будь-яку вулканічну активність протягом кількох мільйонів років після свого виникнення. Однак зразки місячного ґрунту, доставлені китайською місією "Чан'є-5", показали, що деякі гірські породи сформувалися близько 2 мільярдів років тому і при цьому мають вулканічне походження. Але яким чином надра Місяця могли залишатися достатньо гарячими для утворення гірських порід, які не могли з’явитися на геологічно мертвому світі? Вчені пропонують пояснення: припливне нагрівання. Результати дослідження опубліковано в журналі Planet, пише Phys.
Згідно з найпоширенішою теорією, Місяць утворився в результаті зіткнення Землі з іншою протопланетою. У результаті утворилося багато уламків, з яких сформувався Місяць. Але маса цих уламків становила приблизно 25 % маси Землі, а отже, внутрішнє тепло, що виділилося під час формування нашого супутника, мало відносно швидко розсіятися в космосі й перетворити Місяць на геологічно мертвий об’єкт без вулканічної активності.
Однак вчені виявили у зразках ґрунту з Місяця базальт, вік якого становить близько 2 мільярдів років. Базальти утворюються лише в умовах активного вулканізму або в середовищі з дуже високою температурою та тиском. Але таких умов на Місяці 2 мільярди років тому не мало бути.
Тому вчені звернулися до гравітації, а саме до явища, відомого як припливне нагрівання. Воно виникає, коли небесне тіло, що рухається по еліптичній орбіті навколо більш масивного об’єкта, зазнає постійного стискання, розтягування та деформації під дією гравітації. У результаті відбуваються постійні виверження вулканів. Найяскравішим прикладом є поведінка Іо, супутника Юпітера, який зазнає впливу гравітації газового гіганта під час руху по орбіті навколо найбільшої планети Сонячної системи.
За словами вчених, 2 мільярди років тому Місяць перебував ближче до Землі й здійснював повний оберт не за 27 днів, як зараз, а за 17. До того ж його орбіта була більш витягнутою й нагадувала овал. Це означає, що Земля могла чинити сильний періодичний гравітаційний вплив на Місяць, внаслідок чого його надра нагрівалися й тривала вулканічна активність.
Хоча цей механізм уже давно не працює, сліди його існування досі можна побачити на Місяці.
Інші новини науки
- Величезна ракета New Glenn стане ще більшою та потужнішою: вона допоможе літати на Місяць.
- У Сонця є прихований супутник: ця зірка відповідає за масові вимирання на Землі.