Два слова в журналі змінили все: через 80 років розкрито моторошну таємницю бомбардування Хіросіми

О 8:15 ранку 6 серпня 1945 року над японським містом Хіросіма розверзлося пекло: американські військові скинули атомну бомбу. Поки на землі гинули тисячі людей, американський бомбардувальник "Енола Гей" (Enola Gay), який доставив смертоносний вантаж, віддалявся від місця вибуху. Водночас із вогняного вихору, що виник після руйнівного удару, піднімалася дедалі щільніша хмара сажі та диму, пише Science Alert.

Здавалося б, за десятиліття досліджень вчені вивчили все, що тільки можна, щодо цього жахливого ядерного бомбардування, але тепер нове дослідження показує, що це не зовсім так. Увагу вчених привернула крихітна деталь, яка десятиліттями залишалася поза увагою, але тепер дозволила вченим по-іншому поглянути на єдиний в історії задокументований випадок ядерного вогняного торнадо.

Йдеться про два слова, записані в бортовий журнал бомбардувальника всього через 97 хвилин після атаки — о 10:52. Запис зробив штурман Теодор Ван Кірк, і він звучав так: "Хмара зникла". За словами команди вчених-атмосферологів під керівництвом Девіда Ромпса з Каліфорнійського університету в Берклі, цей запис вказує на те, що шлейф сажі піднявся в небо щонайменше на 11,3 кілометра.

Наслідки застосування атомної бомби — це хаос: сам вибух і грибоподібна хмара розсіюються відносно швидко, проте неймовірна спека, спричинена вибухом, може викликати найпотужнішу вогняну бурю, яка вирує годинами. У міру того як вогонь, спровокований вибухом бомби "Little Boy", поширювався, екстремально високі температури створювали сильні висхідні потоки повітря. Вони піднімали дим і сажу високо в атмосферу, утворюючи гігантський стовп хмар.

За словами вчених, те, наскільки високо може піднятися така хмара, має вирішальне значення для розуміння наслідків ядерної війни. Справа в тому, що якщо в атмосферу потрапляє достатня кількість сажі, вона може залишатися там місяцями або навіть роками, блокуючи сонячне світло та призводячи до охолодження планети.

У разі масштабного ядерного удару цей ефект може спровокувати "ядерну зиму", що, у свою чергу, призведе до катастрофічних наслідків для сільського господарства та продовольчого забезпечення в усьому світі. Однак деякі вчені висловлюють сумніви щодо того, чи можуть ядерні вогняні торнадо піднімати сажу на достатньо велику висоту.

Зазначимо, що раніше вчені вже намагалися визначити, на яку саме висоту піднявся стовп диму в Хіросімі, використовуючи історичні знімки, але їхні оцінки залишалися досить невизначеними. Тепер вчені знайшли підказку в історичних документах, і запропонований ними метод розрахунку вражає своєю винахідливістю.

Пересування літака "Енола Гей" (Enola Gay) того дня задокументовано у найдрібніших подробицях, практично щохвилини. Коли через 97 хвилин після вибуху член екіпажу Ван Кірк зробив у бортовому журналі запис "ХМАРА ЗНИКЛА", літак перебував на відстані приблизно 750–764 кілометрів від епіцентру, на висоті близько 7440 метрів. Простіше кажучи, хмара зовсім не зникла, а екіпаж просто перестав її бачити зі своєї позиції — її приховала димка в атмосфері.

Таким чином, розрахувавши дальність видимості з висоти польоту літака, дослідники змогли визначити мінімальну висоту стовпа диму.

Інші новини науки

• Крихітні лисиці розміром з кішку опинилися на межі вимирання: їх врятують лише сторожові собаки
• Керують джойстиком за допомогою п’ятки: які тварини можуть обіграти людей у відеоіграх