Древнє виверження вулкана змінило людей: експерти пояснили, як це сталося (відео)

Виверження вулкана Кікаї-Акахоя сталося близько 5250 року до н. е. поблизу південно-західної Японії, пише Science Alert.

За індексом вулканічної вибуховості (VEI) воно досягло 7-го рівня, що ставить його в ряд найпотужніших вулканічних подій в історії. Виверження спричинило потужні землетруси та гігантські цунамі, а потім покрило великі території вулканічним попелом.

За словами археолога Пітера Джордана з Лундського університету у Швеції, катастрофа, ймовірно, мала руйнівні наслідки, а люди, що мешкали поблизу, майже не мали часу на підготовку. Дослідники дискутують щодо довгострокових наслідків цього виверження з тих пір, як у 1970-х роках було вперше виявлено свідчення про нього.

У новому дослідженні було проаналізовано 540 археологічних зразків з різних регіонів Японії, датованих періодом від 8 000 до 6 500 років тому. Серед них були вугілля та кістки тварин, що дозволило дослідникам порівняти людську діяльність до та після виверження за допомогою радіовуглецевого датування.

Результати показали, що деякі райони, найближчі до вулкана, упродовж тривалого часу залишалися непридатними для людського проживання. Однак інші спільноти переселилися, розвинули нові навички та змінили способи здобуття їжі та ресурсів.

"Ця катастрофа спричинила значні людські втрати", — зазначив археолог Енріко Крема з Кембриджського університету. Проте ті, хто вижив, мігрували, налагодили нові соціальні зв'язки та розвинули інші види економічної діяльності. Деяким спільнотам зрештою вдалося процвітати в нових умовах.

Дослідники також виявили, що чисельність мисливців-збирачів культури Джомон на півдні Кюсю — острова, найближчого до місця виверження, — можливо, вже зменшувалася ще до катастрофи. Водночас громади на півночі Кюсю зростали, і ця тенденція збереглася й після виверження. Отримані дані свідчать про те, що частина населення, ймовірно, втекла з постраждалих районів і оселилася далі на північ.

Морські екосистеми, судячи з усього, відновилися відносно швидко. Це, ймовірно, спонукало доісторичних людей, які переселилися вглиб материка, повернутися до узбережжя та освоїти нові способи життя, засновані на морських ресурсах.

"Навіть у найнеможливіших ситуаціях у тих, хто вижив, та у спільнот є вибір, хай навіть обмежений", — пояснив Джордан. Він додав, що людям доводилося приймати рішення, співпрацювати та створювати нові соціальні мережі, щоб пристосуватися до обставин.

Виверження, ймовірно, також вплинуло на регіони, віддалені від вулкана. Наприклад, у районі затоки Ісе приріст населення зупинився, а в деяких районах навіть відбулося його скорочення. Вчені припускають, що тимчасове глобальне похолодання, спричинене виверженням, або інші кліматичні зміни могли сприяти цьому спаду.

Інше можливе пояснення стосується запасів їжі. Вулканічний попіл, що вкрив пасовища, міг негативно вплинути на оленів та диких кабанів. Тварини, які харчувалися в таких умовах, могли зазнати надмірного зносу зубів, що потенційно скоротило б тривалість їхнього життя та зменшило важливе джерело їжі для людських спільнот.

Це дослідження дає чіткіше уявлення про те, як доісторичні суспільства реагували на великі природні катастрофи. Хоча виверження Кікаї-Акахоя знищило поселення та спричинило значні людські втрати, археологічні дані свідчать, що ті, хто вижив, могли переселитися, змінити вид економічної діяльності та заснувати нові громади.

Інші новини науки

• Вченим вдалося витягнути людську ДНК з печерного ґрунту. Це відбулося в Іспанії, де дослідники отримали зразки віком 22 000 років.
• У Туреччині археологи знайшли незвичайний артефакт віком 10 000 років. Він зображає таємничий ритуал, який дослідники не можуть пояснити.