П'ята частина світового океану змінюється швидше, ніж будь-що на Землі: що відбувається

Коли йдеться про "блакитний вуглець", люди, як правило, згадують про мангрові зарості, луки морських трав та солончаки в теплих широтах. Однак про полярні океани згадують вкрай рідко, хоча вони й займають п’яту частину світового океану та змінюються швидше, ніж майже будь-які інші екосистеми на планеті, пише Earth.com.

У новому аналітичному огляді, опублікованому міжнародною групою дослідників у рамках проєкту програми "Горизонт Європи" під назвою "Polar Ocean Mitigation Potential", вчені виявили, що весь цей час ми не брали до уваги щось важливе — полярні океани. Ще більш тривожним є те, що час для вжиття необхідних заходів, на жаль, стрімко спливає.

За словами провідної авторки дослідження, Надеші Цвершке з Орхуського університету, сьогодні лише близько 4,6 % Південного океану має статус зони, повністю закритої для видобутку будь-яких ресурсів. У арктичних морях під тією чи іншою формою регульованого захисту перебуває всього 5,2% акваторії. Для регіонів, які стикаються зі швидкими кліматичними змінами та є домівкою для рідкісних екосистем, ці показники вражаюче низькі.

Але навіть це ще не все: полярні регіони також містять екосистеми, здатні накопичувати вуглець. Однак цей аспект майже не враховується в обговореннях кліматичної політики. Зазначимо, що до цього моменту механізми роботи з "блакитним вуглецем" досі були майже повністю зосереджені на прибережних зонах тропічних і помірних широт. Полярні регіони залишилися поза межами цього процесу.

Арктичні солончаки та луки з морських трав вже офіційно визнані системами, придатними для обліку в рамках ініціатив щодо "блакитного вуглецю". Однак їхня площа відносно невелика, а швидкість накопичення вуглецю нижча, ніж у аналогічних екосистемах, розташованих у більш південних широтах.

У міру відступу льоду в Арктиці та Антарктиці стрімко розширюються площі, зайняті лісами ламінарії. Моделі передбачають, що до 2100 року площа арктичних заростей ламінарії, ймовірно, може збільшитися в 10 разів. Вчені вважають, що особливий інтерес становлять фіорди Гренландії, Норвегії, Канади та західної частини Антарктичного півострова.

Автори припускають, що в міру скорочення крижаного покриву продуктивність фітопланктону в полярних водах зросте. Вважається, що потенційно це може призвести до збільшення потоку вуглецю в глибини океану. Невідомі також ані масштаби поширення солончаків у Південному океані, ані швидкість накопичення вуглецю в антарктичних заростях морських трав та у глибоководних донних відкладах. Вчені запевняють, що все це тепер створює серйозну проблему для розробки політики, пов’язаної з антропогенною зміною клімату.

Інші новини науки

• У океані несподівано помітили масове скупчення акул: що привабило хижаків до пляжів
• Трапляється лише раз на 1300 років: гігантська хвиля-вбивця прокотилася Тихим океаном