Хмара на Марсі довжиною 1800 км порушує закони фізики: вона не повинна існувати (фото)
Астрономи з’ясували, що гігантська хмара на Червоній планеті утворюється завдяки процесу, який вважався неможливим і який ще ніде не спостерігали.
У південній півкулі Марса майже щоранку з’являється хмара довжиною від 1600 до 1800 км, яка потім швидко зникає. Вона отримала назву AMEC (Arsia Mons Elongated Cloud, витягнута хмара над горою Арсія). Фізика цього хмари суперечить усім відомим фізичним принципам земних метеорологічних явищ. В умовах Червоної планети така хмара не повинна існувати. Тепер же вчені з’ясували, що появу хмари можна пояснити за допомогою екзотичної фізики, яку ніколи не бачили ані на Землі, ані на інших світах Сонячної системи. Дослідження опубліковано в журналі Nature Geoscience, пише Live Science.
Ще у 2018 році космічний апарат Mars Express виявив дивну видовжену хмару, що складається із замерзлої водяної пари, яка отримала назву AMEC. Воно майже щоранку навесні та влітку з’являється над згаслим вулканом під назвою гора Арсія висотою 20 км. Ця хмара існує лише кілька годин на день, після чого зникає.
Усі ці роки вчені намагалися з’ясувати, як у атмосфері Марса, де майже немає водяної пари, може утворюватися хмара із замороженої води, до того ж такого величезного розміру, що є нехарактерним для Червоної планети. Коли вчені відмовилися від традиційної фізики земних метеорологічних явищ, вони знайшли пояснення загадковій хмарі на Марсі. Для цього в моделюванні використовувалася екзотична фізика, яка ніколи раніше не спостерігалася.
Моделювання показало, що AMEC — це орографічна хмара. На Землі такі хмари утворюються, коли вологе повітря на своєму шляху натрапляє на гору й піднімається вгору під дією вітру. Під час підйому вологе повітря охолоджується, і водяна пара перетворюється на кристали льоду, утворюючи хмару. Але марсіанський аналог неможливо пояснити тими самими процесами, що відбуваються на Землі.
На нашій планеті орографічні хмари утворюються, коли водяна пара конденсується у кристали льоду, що формуються навколо найдрібніших атмосферних частинок, зокрема пилу. Хоча в атмосфері Марса багато пилу, там цей механізм не діє. Водяна пара на Червоній планеті перетворюється безпосередньо на кристали льоду без участі атмосферних частинок. Це нагадує появу крапель конденсату посеред кімнати, а не на віконному склі, кажуть вчені.
Моделювання показало, що коли повітря на Марсі піднімається схилами гори Арсія, утворюється потужна хвиля, яка виштовхує повітря у верхні шари атмосфери Червоної планети. Там температура повітря різко знижується. Це призводить до швидкого замерзання водяної пари. Але звідки береться вода, якої майже немає в атмосфері Марса? Справа в тому, що більша частина води береться з товстого шару інею, яким вкрита вершина гори Арсія.
Тепер вчені вважають, що подібний фізичний процес в атмосферах інших планет все-таки можливий, залишилося лише його виявити. Можливо, щось подібне відбувається й у дуже високих шарах атмосфери Землі.
Інші новини науки
- На Марсі знову виявили загадкові "двері": ймовірний отвір висічений у камені.
- Супутники США, які відстежували загрозу Третьої світової війни, виведені з ладу.