Забудьте про Марс: людству слід колонізувати "злого двійника" Землі

Коли йдеться про колонізацію іншої планети, вчені, як правило, розглядають Марс як головного претендента. Однак деякі експерти вважають, що ця червона й запилена планета не є межею мрій. Насправді, на думку вчених, нам слід звернути увагу на щось більш цікаве — Венеру, пише IFLScience.

Венера не має такої доброї репутації, як Марс. Однак, за словами доктора Альфредо Каппінеті з Імперського коледжу Лондона, людству слід було б зосередитися на Венері, також відомій як "злий двійник" Землі або пекельний світ. За словами вченого, Марс явно не є тропічним раєм для людей: на Червоній планеті нас постійно бомбардуватиме радіація у вигляді світла та частинок матерії. Люди могли б покрити будівлі ґрунтом, щоб захиститися від космічних променів, але марсіанський ґрунт все одно залишиться токсичним для людей і рослин.

Водночас вчені, які підтримують ідею колонізації Венери, не мають ілюзій щодо того, що ця планета — незвіданий рай для людей. Відомо, що температура поверхні "злого двійника" планети здатна розплавити свинець. Водночас атмосферний тиск там здатний розчавити людину — по суті, він можна порівняти з тим, ніби кожен квадратний сантиметр людського тіла зазнавав впливу ваги дорослого бізона.

Доктор Каппінеті зазначає, що на відстані від 50 до 60 кілометрів від поверхні Венери розташована своєрідна зона, придатна для життя. У цій зоні спостерігаються такі умови:

• температура, що є нормальною для Землі;
• атмосферний тиск такий самий, як на рівні моря на нашій планеті;
• атмосфера багата на вуглекислий газ, що забезпечує природний захист;
• загалом, цей шар є безпечним з точки зору температури та радіації.

Отже, вчені вважають, що людство могло б створити на Венері своєрідне плавуче поселення, а стандартна земна атмосфера всередині підтримувала б його на плаву, протидіючи повітрю ззовні, багатому на вуглекислий газ. Більше того, вчені вважають, що ми могли б обмежитися одним форпостом — оскільки ми вже перебували б у повітрі, можна було б легко переміщатися між ними.

До того ж, гравітація тут практично така сама, як на Землі, а тому немає потреби турбуватися про згубні наслідки низької гравітації, як на Марсі. Простіше кажучи, схоже, що на Венері цілком можна було б створити цілком придатне для життя поселення.

Ще одна перевага полягає в тому, що Венера наближається до Землі швидше, ніж будь-яка інша відома планета — навіть попри те, що Меркурій статистично є найближчою планетою до всіх інших у будь-який момент часу. У точці максимального зближення відстань між Землею та Венерою становить усього 38 мільйонів кілометрів, а в найвіддаленішій — 261 мільйон кілометрів. Для порівняння: у точці максимального зближення відстань між Землею та Марсом становить лише 56 мільйонів кілометрів, у найвіддаленішій точці — 401 мільйон кілометрів.

Більше того, за словами доктора Каппінеті, вікно для запуску між Землею та Венерою настає швидше — приблизно раз на 19 місяців, а не кожні 26 місяців, як на Марсі. Подорожі туди й назад також відбуваються швидше, а отже, люди зможуть відправляти вантажі частіше, ніж під час будь-якої гіпотетичної експедиції на Марс. Наприклад, місії, подібні до "Венера-1", досягли Венери всього за 97 днів, вихід на орбіту навколо планети зайняв 153 дні. Для порівняння, це все ще менше, ніж сім місяців, необхідних для польоту на Марс.

Втім, вчені визнають, що колонізація Венери також пов’язана з певними ризиками. Наприклад, вітри на Венері на відповідній для нас висоті досягають швидкості від 210 до 370 кілометрів на годину. Ще одна проблема — хмари сірчаної кислоти. Дощ на Венері не досягає поверхні планети, але, безперечно, потрапить на наші "хмарні міста". Однак вчені зазначають, що у нас уже є пластик, стійкий до більшості концентрованих кислот.

Інші новини

• Місія NASA з порятунку телескопа, що падає на Землю, зазнала невдачі: уламки впадуть на планету
• Планету, схожу на Землю, виявлено поруч із Сонцем: там може бути позаземне життя