Від проблем зі спиною до аномального росту кісток: вчені з'ясували причину вимирання шаблезубих кішок (фото)
Однією з ймовірних причин вимирання шаблезубих кішок могли бути генетичні мутації, спричинені схрещуванням близьких родичів.
Шаблезубі кішки — це далекі родичі домашньої кішки, які відокремилися від предків тигрів і сучасних кішок 20 мільйонів років тому. Вони важили до 270 кг, мали довжину близько 2 метрів і висоту близько 1 метра. Особливістю цих хижаків були довгі шаблеподібні зуби, що виступали з рота. Smilodon fatalis — це найвідоміший представник вимерлих шаблезубих котів. Нове дослідження вказує на одну з імовірних причин вимирання цих древніх хижаків приблизно 12 000 років тому. Дослідження опубліковано в журналі Frontiers in Veterinary Science, пише ScienceAlert.
Вчені виявили докази того, що шаблезубі кішки, ймовірно, зазнали інбридингу (скрещування близьких родичів), внаслідок чого у них виникли деформації хребта. Це, як вважають вчені, зробило їх менш вправними мисливцями і могло стати причиною вимирання цих древніх тварин.
Дослідники вивчили понад 3700 хребців, що належали більш ніж 800 особинам виду Smilodon fatalis. Добре збережені рештки древніх хижаків були виявлені в смоляних ямах Ла-Бреа в Лос-Анджелесі, США.
Під час дослідження вчені виявили, що саблезубі кішки мали серйозні патології, зокрема численні ознаки хронічного запального захворювання. У них було виявлено понад 200 вроджених вад розвитку хребців і майже 50 зрощених хребців, а також ознаки аномального росту кісток і руйнування скелета. Вчені також виявили ознаки пухлин спинномозкових нервів, які можуть бути наслідком генетичних мутацій.
Розрахунки вчених показують, що подібні генетичні мутації, спричинені інбридингом, могли бути дуже поширеними серед напівпілі саблезубих котів напередодні їхнього вимирання.
Наслідки цих вроджених аномалій могли бути катастрофічними для цих хижаків. У собак подібні аномалії часто спричиняють атрофію м’язів і кульгавість. Це означає, що деякі шаблезубі коти вже не могли бути вправними мисливцями й добувати собі їжу так, як раніше.
Цю ідею підтверджує той факт, що дуже багато решток цих стародавніх хижаків було виявлено саме в смоляних ямах. Справа в тому, що це була своєрідна пастка для них, адже велика травоїдна тварина, яка випадково застрягла в асфальті, привертала увагу як легка здобич. Це особливо важливо для тварини, яка не може швидко пересуватися через біль та патології у хребті.
Інші новини науки
- Найгрізніші правителі Землі: хто правив планетою після вимирання динозаврів. Це були не ссавці, а зовсім інші істоти.
- Мандрівника в часі знайшли на знімку 1940-х років: у руках — несподіваний предмет.