Біля Галапагоських островів ховається загадкова акула: хижака не бачили понад 20 років (фото)
Біля узбережжя Еквадору несподівано виявили загадкову акулу — вчені припускають, що цей регіон може бути місцем розмноження гладких молотоголових акул.
Галапагоські острови широко відомі своїм біорізноманіттям: вони також є домівкою для великих зграй молотоголових акул, проте гладких молотоголових акул офіційно не реєстрували на архіпелазі понад 20 років, пише Popular Science.
У новому дослідженні вчені вперше за десятиліття виявили рідкісного акулу, відому як гладка молотоголова акула (Sphyrna zygaena), на архіпелазі біля узбережжя Еквадору. За словами співавторки нового дослідження, морської біологині з Техаського університету A&M Марії Антонії Ізурієти Бурбано Де Лара, гладкі молотоголові акули досягають 3,6 метра в довжину, але вважаються невловимими, оскільки нам вкрай мало відомо про те, де вони харчуються, куди пливуть і як йдуть справи з популяціями цих хижаків.
У 2024 році вчені з Університету Сан виявили та описали першу задокументовану групу молодих молотоголових акул на Галапагоських островах. Їхні спостереження були підтверджені генетичним аналізом ДНК риб.
Більше того, команда вважає, що їм також вдалося виявити важливий розплідник для гладких молотоголових акул. Зазначимо, що в таких розплідниках молоді акули проводять найперші етапи свого життя, перш ніж вийти у відкритий океан. Подібні розплідники можна знайти для великих білих акул (Carcharodon carcharias) біля узбережжя Нью-Йорка, а в Делаверській затоці розташований розплідник для піщаних тигрових акул (Carcharias taurus). Тепер новий потенційний розплідник дає можливість відповісти на деякі важливі питання про цей загадковий вид.
За словами вчених, гладкоголові та гребнеголові акули-молоти (Sphyrna lewini) на перший погляд можуть виглядати однаково, проте деякі відмінності все ж є. Наприклад, у перших відсутнє центральне заглиблення на передній частині голови, яке спостерігається у гребнеголових акул-молотів, що ускладнює їх ідентифікацію з поверхні. Припускається, що цей вид міг бути неправильно ідентифікований у попередніх дослідженнях.
У новому дослідженні вчені використовували акустичну телеметрію, підводні відеосистеми, генетичний аналіз та дослідження раціону харчування. Молодих акул оснастили акустичними передавачами, що дозволило вченим відстежувати їхні переміщення в межах морського заповідника. Зразки ДНК також порівнюються з популяціями з усієї східної тропічної частини Тихого океану, що допомогло скласти карту зв’язків.
Проблема полягає в тому, що гладкоголові акули-молоти вже перебувають під загрозою через надмірний вилов. Хоча вони перебувають під захистом у морських заповідниках, багато з них мігрують за межі охоронюваних територій у міжнародні води, де вони більш вразливі до риболовлі. Автори також вважають, що розуміння того, куди прямують акули, може допомогти посилити зусилля щодо збереження виду, визначивши критично важливі місця проживання та міграційні коридори акул.
Інші новини науки
- В океані виявлено чотири дивні акули: експерти називають їх "інопланетними"
- Вперше в історії народження горбатого кита зафіксували з висоти пташиного польоту