Розділи
Матеріали

У Туреччині знайшли тюркські написи: вчені не знають, чим вони є (фото)

Ася Небор-Николайчук
У центральній Туреччині археологи виявили незвичайні кутові знаки, які можуть бути тюркськими символами | Фото: Anatolian Archaeology

У центральній Туреччині археологи виявили незвичайні кутові знаки, висічені на скелі поруч із середньовічною церквою. Попередній аналіз показав, що вони можуть бути давньотюркськими рунічними символами або тамгами — родовими знаками тюркських племен, які оселилися в цьому регіоні в середньовіччі.

Різьблення знайшли в історичній місцевості Бінбір Кілісе, назва якої перекладається як "Тисяча й одна церква". Цей район на північ від Карамана відомий великою кількістю візантійських церков, монастирів, каплиць, поховань і військових споруд, пише Arkeonews.

Нові символи були зафіксовані під час третього сезону археологічних польових досліджень під керівництвом доцента Ількера Мете Міміроґлу з Університету Неджметтіна Ербакана. Проєкт, що стартував у 2024 році за підтримки Міністерства культури і туризму Туреччини, вивчає історію поселень і релігійної архітектури регіону Карадаг—Бінбір Кілісе.

Різьблення знайшли в історичній місцевості Бінбір Кілісе, назва якої перекладається як "Тисяча й одна церква"
Фото: Anatolian Archaeology

За словами дослідників, нові знаки відрізняються від різьблень, які раніше знаходили на пам'ятках цієї місцевості. Вони складаються з прямих ліній і гострих кутів, що нагадують символи, відомі за давньотюркськими написами Центральної Азії. Під час попереднього огляду фахівці припустили, що серед символів можуть бути знаки кількох різних тюркських племен. Водночас науковці поки не опублікували повного прочитання напису, його перекладу чи точного датування.

Саме тому археологи обережно оцінюють знахідку. Попри те, що символи вже називали "рунічними літерами", вони можуть виявитися тамгами. Тамга — це родовий або племінний знак, який використовували тюркські та інші народи Євразії для позначення сім'ї, клану, племені чи політичного об'єднання. Такі символи не завжди були частиною писемності й часто виконували роль своєрідного герба або знака власності.

Під час попереднього огляду фахівці припустили, що серед символів можуть бути знаки кількох різних тюркських племен
Фото: Anatolian Archaeology

Під час попереднього польового сезону археологи також виявили неподалік поселення приблизно з десятьма церквами та каплицями біля великої водойми римського часу. Велика кількість культових споруд свідчить, що це місце мало важливе значення. Дослідники також задокументували храм XI століття із плануванням у вигляді закритого грецького хреста. Це підтверджує, що життя тут тривало і в середньовізантійський період, коли в Анатолії вже починало зміцнюватися сельджуцьке панування.

Міміроґлу припускає, що ці символи могли залишити тюркські переселенці, які прибули до регіону після битви при Манцикерті у 1071 році. Просторі рівнини Карадагу та численні водойми були зручними для кінних загонів і кочових громад. Через це археологи вважають можливим, що тюркські поселенці використовували територію, яка раніше належала візантійським християнським громадам. Однак ця версія поки що залишається гіпотезою.

Археологічний комплекс охоплює руїни Маденшехіра, Дегле та укріплення Башдаг
Фото: Anatolian Archaeology

Бінбір Кілісе розташований на схилах згаслого вулкана Карадаг поблизу сучасного кордону провінцій Конья та Караман. Назва місцевості не означає, що тут існувала саме 1001 церква. У турецькій мові слово "бінбір" часто використовують для позначення дуже великої кількості. Археологічний комплекс охоплює руїни Маденшехіра, Дегле та укріплення Башдаг. У період приблизно з IV до IX століття тут будували базиліки, монастирі, каплиці, житлові будинки, цистерни, гробниці та оборонні споруди.

Маденшехір відомий найбільшою базилікою регіону, яку звели близько 500 року нашої ери. Тут також збереглися залишки інших церков, житлових кварталів і систем водопостачання. У Дегле археологи досліджують житлову забудову та висічені у скелях поховання, а у Башдаг збееглися укріплення, казарми та великий резервуар для води.

Історія Карадагу почалася задовго до візантійської доби. На схилах вулкана збереглися хетські написи та рельєфи, серед яких є напис із згадкою царя Хартапу біля вершини Махалач. Через століття тут збудували християнські монастирі, церкви та місця паломництва, а пізніше територію використовували сельджуки та інші народи.

Давньотюркське письмо, яке часто називають тюркськими рунами, є найдавнішою відомою системою письма для тюркських мов
Фото: Anatolian Archaeology

Давньотюркське письмо, яке часто називають тюркськими рунами, є найдавнішою відомою системою письма для тюркських мов. Таку назву воно отримало через зовнішню схожість символів із германськими рунами, хоча між цими системами немає прямого зв'язку. Найвідоміші пам'ятки цього письма розташовані в долині Орхон на території сучасної Монголії та датуються VIII століттям. Більшість текстів писали справа наліво, а прямі лінії символів добре підходили для різьблення по дереву чи каменю.

Тепер археологам належить встановити, чи є знахідка в Карадазі повноцінним написом, окремими тамгами або поєднанням обох типів символів. До появи офіційних результатів відкриття розглядають як можливий давньотюркський напис або комплекс тамг. Незалежно від остаточного висновку, знахідка додає ще одну сторінку до багатої історії місцевості, де протягом тисячоліть жили хети, римляни, візантійці, сельджуки та інші народи.

Інші новини науки