Названо найдавнішу хребетну тварину на Землі, яка живе 392 роки: знайти її допомогла ядерна зброя

Океан покриває більшу частину поверхні Землі й є домівкою для неймовірної кількості видів, але деякі з них особливо дивовижні. Наприклад, у холодних водах Північної Атлантики та Північного Льодовитого океану мешкає вид акул, здатних жити так довго, що деякі з тих, що живуть нині, ймовірно, навіть пережили Американську революцію, пише IFLScience.

Втім, події, що відбуваються на поверхні планети, навряд чи цікавили гренландських акул (Somniosus microcephalus), які мешкають на глибині близько 1200 метрів і не виявляють особливого інтересу до людських справ. І все ж тепер нам відомо, що невловимі гренландські акули — найдовгоживучі хребетні на Землі, але з’ясувати це було не так уже й просто. Насправді для цього знадобилася ядерна зброя.

У 2016 році вчені вже знали, що гренландські акули можуть доживати до досить похилого віку. Понад 50 років тому данський біолог-рибовод Пол Марінус Хансен встановив, що вони виростають лише на кілька сантиметрів за кілька років. Водночас ці морські гіганти можуть досягати довжини понад 5 метрів, що робить їх найбільшими рибами, які мешкають в арктичних водах.

Одним із методів визначення віку риб є дослідження кальцинованих структур, зокрема кісток внутрішнього вуха та їхньої луски. Через сезонні зміни температури або доступності їжі основні етапи життєвого циклу фіксуються у вигляді відміток на лусці або кістках, подібно до річних кілець на дереві. Цей метод може бути корисним для деяких видів, однак він не підходить для гренландських акул через відсутність кальцинованої тканини.

У результаті у 2016 році міжнародна група вчених провела радіовуглецевий аналіз ядер кришталиків очей 28 особин, зібраних у Гренландії у період з 2010 по 2013 рік. Зазначимо, що у хребетних ядро кришталика ока складається з метаболічно інертних кристалічних білків, які формуються в центрі під час пренатального розвитку. Ця тканина зберігає білки, синтезовані приблизно у віці 0 років: унікальна особливість кришталика ока, яка використовувалася для визначення віку хребетних, вік яких важко встановити

З середини 1950-х років радіовуглець, що утворився в результаті атмосферних випробувань термоядерної зброї, асимілювався в морському середовищі, створивши виразний "бомбовий імпульс" у вуглецевих хронологіях. Автори зазначають, що період швидкого зростання вмісту радіовуглецю є добре встановленим часовим маркером для підтвердження віку морських тварин.

Приблизно в цей час величезна кількість радіоактивних ізотопів C-12 та C-14 потрапила в навколишнє середовище та накопичилася в тканинах морських істот. Вчені дослідили зразки дрібніших і, ймовірно, молодших акул. І виявили набагато вищі рівні радіовуглецю, ніж у старших особин. Зазначимо, що отримані дані не дозволили оцінити вік акул, але вказали на те, що вони народилися вже після "бомбового імпульсу".

Хоча ядерний слід було виявлено лише у наймолодших акул, цей сигнал став важливою відправною точкою для команди. Далі вчені визначили приблизний вік однієї молодої особини та змогли побудувати модель росту, що дозволило оцінити вік більших акул. Пізніше вчені встановили, що вік однієї з найстаріших акул становив 392 роки, а середня тривалість життя цього виду, ймовірно, сягала близько 272 років. З огляду на те, що самки гренландських акул досягають статевої зрілості при довжині близько 400 сантиметрів, команда припускає, що це відбувається приблизно у віці 156 років.

Інші новини науки

• В Аравійському морі мешкає унікальна популяція китів: їхнє переміщення вперше зняли на відео в океані
• Тварини в Чорнобилі змінилися: що зробили російські солдати.