Найдивніші коти у світі з'являються там, де їх не чекають: їх видають неймовірно довгі лапи

Чорний сервал (Leptailurus serval) — незвичайний, меланістичний різновид африканського сервала, дикої кішки середнього розміру, що походить з Африки. За словами вчених, чорні сервали вважаються найдивнішими котами у світі: довгі ноги, як у супермоделі, плямисте забарвлення, як у гепарда, довга шия та величезні вуха, пише Science Focus.

За словами вчених, своїм унікальним забарвленням чорні сервали завдячують поки що неідентифікованій аномалії в їхньому генетичному коді, яка впливає на клітини, що виробляють пігмент. Представники цього виду відрізняються вугільно-чорною шерстю, іноді з ледь помітними "примарними" плямами.

Дослідження показують, що сервали мають найдовші ноги відносно розміру тіла серед усіх котів. За словами дослідників, цей вид досягає у висоту приблизно пів метра, може бігати зі швидкістю до 64 км/год і здатний стрибати на висоту до 3 метрів. Зазначимо, що така навичка неймовірно корисна під час переслідування дрібних ссавців, рептилій та амфібій, які складають основу раціону сервалів. Крім того, стрибки на таку висоту потенційно дають змогу сервалам уникати хижаків, як-от леопарди, гієни та африканські дикі собаки.

Ще одна характерна риса чорних сервалів — їхні вуха, які також вважаються найбільшими порівняно з розміром голови серед усіх котів. Для порівняння, якби людські вуха були настільки ж пропорційними до тіла, вони були б розміром з обідню тарілку, але, на жаль, не настільки ефективними.

Дослідження показали, що вуха сервала містять 22 м’язи, які дають змогу кішці незалежно повертати кожне вухо на 180 градусів. Сервали полюють у високій траві, де їхня дрібна здобич практично невидима, тому їхні вуха, схожі на радар, допомагають визначати місцезнаходження здобичі методом триангуляції. Простими словами, хижаки можуть почути здобич навіть якщо вона знаходиться під землею.

Неймовірно великі вуха та довгі ноги роблять сервалів одними з найуспішніших мисливців у світі диких котів. Якщо леви та леопарди здобувають здобич приблизно в третині випадків, то у сервалів цей показник перевищує 50%.

За словами вчених, традиційно чорні сервали мешкали в густо заліснених районах на висоті понад 2000 метрів, як-от гори Абердар у Кенії або Ефіопське нагір’я. Вважалося, що їхня шерсть забезпечує додаткове маскування, допомагаючи котам зливатися з тінями. Однак пізніше чорних сервалів також почали помічати на трав'янистих рівнинах екосистеми Цаво — найбільшої заповідної дикої місцевості Кенії. Цікаво, що 47% спостережень сервалів у Цаво в період з 2011 по 2016 рік стосувалися меланістичних особин. Зазначимо, що це значно вищий показник, ніж спостерігався у вищих і лісистих районах. Але чому?

Дослідники не мають певності, але одна з теорій припускає, що їхнє забарвлення робить меланістичних сервалів більш помітними в цьому регіоні — у результаті статистика виявилася не більше ніж помилкою вибірки. Інша теорія полягає в тому, що чисельність відображає випадкові коливання частоти генів — отже, генетичну випадковість.

Втім, існує й третя гіпотеза, згідно з якою генетика цих котів наділяє їх такими особливостями, як краща терморегуляція або підвищена стійкість до хвороб, які не помітні неозброєним оком. Це дає змогу сервалам краще виживати.

Інші новини науки

• Демон, вампір та істота з черепом, але без хребта: 5 найдивніших істот глибокого океану
• Залиште павуків у спокої: чому не варто випускати комах з дому на вулицю.