Єдиний чоловік у світі, який ніколи не бачив жінки: ким він був
Михайло Толтос народився у 1856 році й втратив матір лише через чотири години після народження. У дитини не було ані батька, ані родичів, які могли б взяти його до своєї родини.
Немовля відправили на гору Афон на північному сході Греції, яка є історичним центром православного чернецтва. З X століття там діє суворий закон під назвою "аватон", який забороняє вхід не тільки жінкам, а й більшості тварин жіночої статі, пише "Фокус".
Толотос, який виріс і здобув освіту в стінах монастиря, ніколи не виходив за його ворота. Він також ніколи не бачив ані автомобіля, ані літака, ані кіно.
Він помер у 1938 році у віці 82 років, і його побратими-ченці влаштували для нього особливі похорони, переконані, що він був єдиною людиною у світі, яка прожила життя й померла, так і не побачивши жіночого обличчя.
На горі Афон, яку також називають "Святою Горою", розташовано 20 монастирів, що перебувають у безпосередньому віданні Константинопольського патріарха. В адміністративному відношенні Афон є автономним утворенням у складі Грецької Республіки.
Перші ченці з’явилися на Афоні у IX столітті. Сьогодні тут, далеко від решти світу, ведуть аскетичний спосіб життя понад дві тисячі ченців — вихідців із Греції та багатьох інших країн.
У монастирях зберігаються безцінні колекції добре збережених артефактів: рідкісні книги, стародавні документи та твори мистецтва, що мають величезну історичну цінність. З 1988 року гора Афон включена до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Серед незліченних скарбів і святинь особливе місце — як для грецького православ’я, так і для всього християнського світу — займають Дари волхвів: реліквії, які, згідно з переказами, були піднесені немовляті Ісусу східними мудрецями.
Інші новини науки
- Як Афонська печера пов’язана з Чернігівською областю: український історик розповів про стародавню таємницю. На південно-східній околиці Афону збереглася стародавня печера преподобного Афанасія Афонського. Для Чернігівщини це місце має особливе значення: на початку XVIII століття печеру пов’язували з Антонієм Печерським та засновником Києво-Печерського монастиря.