Виверження Везувію та загибель Помпеїв: тисячі людей загинули миттєво, а інші застигли в очікуванні смерті

Виверження давньоримського вулкана Везувій вважається однією з найпотужніших катастроф в історії людства. Вулкан почав вивергатися 24 серпня 79 року нашої ери і всього за добу знищив такі міста, як Помпеї, Геркуланум і Стабії, засипавши їх багатометровим шаром попелу та забравши життя тисяч людей. Нові археологічні дані також вказують: можливо, виверження сталося восени того ж року. Але вчені поки що не змогли цього довести.

На сьогодні вважається, що виверження Везувію розпочалося близько полудня 24 серпня: потужний викид розпеченого стовпа попелу, каміння та газів піднявся на висоту до 33 кілометрів. За кілька годин уламки пемзи засипали вулиці міст, а смертоносні хвилі газу та попелу призвели до загибелі неймовірної кількості людей.

Виверження Везувію

За роки досліджень археологам вдалося відтворити хронологію виверження Везувію. Катастрофа тривала близько доби й складалася з двох основних етапів:

• плініанський (вибуховий);
• пелейський (гарячі лавини).

Хронологія виверження Везувію

• за кілька днів до виверження в регіоні почалися сильні землетруси, однак місцеві жителі не звернули на них уваги, оскільки підземні поштовхи в Кампанії траплялися досить часто;
• перший потужний тепловий вибух стався близько 13:00 24 серпня — з жерла Везувію вирвався стовп диму, газу, пемзи та попелу, який піднявся на висоту до 33 кілометрів;
• протягом наступної доби на Помпеї та Стабії обрушився безперервний дощ із важких шматків пемзи — під їхньою вагою були зруйновані дахи будинків, а люди опинилися заблокованими всередині;
• вночі та вранці 25 серпня пірокластичні потоки через свою величезну вагу обвалили стінки вулкана, внаслідок чого зі схилів Везувію зі швидкістю понад 100 км/год хлинули пірокластичні потоки — потоки розпеченого газу, попелу та каменів з температурою до 300–600 °C. Перша хвиля знищила органіку, а наступні хвилі знищили міста;
• 25 серпня настала фінальна стадія виверження Везувію — регіон занурився в повну темряву через щільну завісу попелу. Околиці вкрилися багатометровим шаром вулканічної породи, змінивши берегову лінію та рельєф до невпізнання.

Загибель Помпеїв

Отже, 24 серпня стало не просто днем виверження Везувію, а й днем загибелі Помпеї. У результаті природної катастрофи було знищено три міста: Помпеї, Геркуланум і Стабії — їх засипав багатометровий шар попелу, що призвело до загибелі місцевих жителів.

За словами археологів, внаслідок цієї події Помпеї були повністю поховані під землею майже на 17 століть. Але під час розкопок вченим вдалося "відновити" побут, архітектуру та сліди античного життя.

Причини загибелі мешканців Геркуланума та Помпеїв

В результаті виверження Везувію, як вважають вчені, загинуло від 2 000 до 16 000 осіб. Може здатися, що всі вони загинули з однієї причини, але насправді мешканці Помпеїв та Геркуланума гинули від різних факторів, які змінювали один одного в міру розвитку катастрофи.

За словами вчених, основними причинами смерті людей під час виверження Везувію стали:

• тепловий шок — більшість людей загинули через розпечений потік — газ і попіл, температура яких сягала 300–600 °C, рухалися зі швидкістю понад 100 км/год, змітаючи все на своєму шляху. Люди гинули миттєво: протягом кількох секунд кров закипала і наставав тепловий шок, що викликав спазм м’язів — саме тому багато останків людей було знайдено в "позі боксера";
• задуха — дрібні частинки вулканічного попелу та отруйні гази забивали дихальні шляхи, що також призводило до смерті;
• обвалення будівель — у перші години виверження багато мешканців сусідніх міст загинули через "дощ" із пемзи, шматки якої обрушилися на будівлі, руйнуючи стіни та дахи. У результаті багато мешканців загинули під завалами власних осель;
• каменепад — вибух Везувію призвів до викиду величезних уламків скель і вулканічних бомб. Ті, хто опинився на вулиці в перші години катастрофи, загинули від ударів величезних каменів, що падали.

Зазначимо, що місто Геркуланум розташовувалося ближче до Везувію, а тому його мешканці загинули першими від гарячого пірокластичного потоку, температура якого сягала близько 500 °C. Їхні м’які тканини та одяг миттєво випарувалися, залишивши лише скелети. Помпеї, водночас, розташовувалися далі від епіцентру, і місто спочатку засипало пемзою, а потім накрило смертельними хвилями газу та попелу, що охололи до температури близько 300 °C. Оболонка з попелу затверділа навколо тіл, утворивши порожнини, які вчені пізніше заповнили гіпсом для відтворення посмертних поз.

Ті, хто вижив під час виверження Везувію

Процес евакуації та порятунку місцевих жителів здебільшого відбувався у перші години катастрофи, коли вулкан вибухав, викидаючи пемзу та попіл, але смертоносні потоки ще не почали спускатися по його схилах.

Вчені вважають, що більшість тих, хто вижив, — це люди, які проявили пильність при перших же ознаках катастрофи й одразу покинули місто пішки або на возах. Мешканці прибережних вілл і Геркуланума намагалися врятуватися морем — тим, кому вдалося відплисти достатньо далеко від берега до того, як море закипіло, вдалося вижити. Заможні містяни мали у своєму розпорядженні коней і транспорт, а тому могли оперативніше покинути місто — частка тих, хто вижив серед них, була значно вищою. Однак рабів залишили охороняти майно, а у бідняків просто не було транспорту, щоб швидко евакуюватися — смертність серед них була значно вищою.

Археологи зазначають, що єдина задокументована спроба організованого порятунку була здійснена римським флотом під командуванням вченого й адмірала Плінія Старшого. Вважається, що адмірал Пліній Старший перебував на протилежному боці затоки, коли отримав листа від своєї подруги, чия вілла розташовувалася біля підніжжя Везувію. Адмірал наказав вивести військові кораблі для евакуації мешканців прибережних зон. На жаль, кораблі не змогли причалити до берега через густий кам’яний дощ і раптове мілководдя. Пліній Старший розвернув флот у бік Стабіїв і поплив до свого друга Помпоніана. Там вони змогли переночувати, але вранці місто також накрило отруйними газами, і Пліній Старший загинув на березі від задухи. Але його флот все ж зміг евакуювати частину місцевих жителів.

Зазначимо, що мешканці Помпеїв та Геркуланума, яким все ж вдалося вижити, оселилися в сусідніх римських містах, які не постраждали внаслідок виверження Везувію. Археологи вважають, що біженці оселилися в Неаполі, Кумах, Путеолах та Остії.

"Воскресіння" людей, які загинули в Помпеях

У результаті виверження Везувію тіла загиблих мешканців Помпеїв миттєво були засипані розпеченим попелом і дрібними камінцями. Згодом попіл ущільнився, затвердів і перетворився на міцну породу. Водночас м’які тканини людських тіл та одяг з органічних матеріалів повністю розклалися за століття — на їхньому місці всередині затверділого попелу залишилися лише порожнисті форми. Вчені назвали ці порожнини "негативними слідами".

У 1863 році італійський археолог Джузеппе Фіореллі під час розкопок помітив, що робітники часто натрапляють на порожнини, всередині яких знаходяться кістки. Він запропонував не руйнувати ці "природні саркофаги", а обережно проробляти невеликі отвори й заливати всередину рідкий гіпс. Коли гіпс застигав, археологи дбайливо зчищали зовнішній шар вулканічного попелу, залишаючи точну об’ємну скульптуру людини в останні секунди її життя. По суті, за допомогою цього методу вченим вдалося відтворити посмертні пози загиблих у Помпеях: гіпс зафіксував передсмертні судоми, обійми закоханих, матерів, які притискають немовлят, а також пози домашніх тварин. На деяких зліпках також видно спотворені від жаху та задухи обличчя.

Рідкий гіпс буквально просочувався у найдрібніші складки порожнин, і тому вченим вдалося відтворити текстуру тканини, складки римського одягу, форму поясів, застібок та шкіряних ремінців взуття. Це надало історикам неймовірно точний опис повсякденної моди стародавніх римлян. У деяких випадках за допомогою гіпсу вдалося відтворити деталі зачісок, форми борід і навіть дрібні анатомічні особливості будови облич мешканців Помпеїв.

У 21 столітті технології дозволили вченим просунутися ще далі. Оскільки всередині гіпсових зліпків залишилися недоторканими справжні людські кістки та зуби, дослідники почали просвічувати ці зліпки за допомогою комп’ютерної томографії. Отримані дані дозволили визначити вік загиблих, їхні хвороби, раціон харчування, а також відтворити риси їхніх облич із точністю до міліметра.