Експерти назвали оптимальну кількість тренувань, щоб жити довше: багато потіти не доведеться (фото)
Дослідники виявили, що силові тренування можуть сприяти продовженню життя, проте важливу роль, судячи з усього, відіграє саме кількість часу, присвячена фізичним вправам. Вчені зазначають, що помірні навантаження пов'язані зі зниженими показниками смертності протягом упродовж десятиліть.
Вчені з Гарвардської школи громадського здоров'я ім. Т. Х. Чана проаналізували дані про стан здоров'я та фізичну активність 147 374 людей, зібрані протягом багатьох років, щоб краще зрозуміти, як силові тренування та аеробні вправи впливають на довгострокові показники здоров'я, пише Science Alert.
Згідно з результатами, найбільшу користь отримали люди, які щотижня виконували від 90 до 119 хвилин силових тренувань. Цей рівень активності був пов'язаний із зниженням ризику смерті від будь-якої причини на 13% протягом періоду спостереження, що тривав аж 30 років. Дані показали, що збільшення силових тренувань понад 120 хвилин на тиждень не призводило до подальшого зниження ризику смертності.
Дослідники зазначили, що силовим тренуванням приділяли менше уваги, ніж аеробним в дослідженнях смертності. У своїй статті вони написали: "Користь аеробної фізичної активності для зниження смертності добре доведена. Однак роль силових тренувань у зниженні смертності від усіх причин та від конкретних причин, їхня залежність "доза-реакція" та їхній спільний вплив з аеробною активністю залишаються менш зрозумілими".
Усі учасники дослідження були медичними працівниками. Серед них 74 відсотки досягали рекомендованих 150 хвилин помірних аеробних вправ на тиждень, тоді як 46 відсотків повідомили, що регулярно займаються силовими тренуваннями, такими як підняття ваги, присідання або подібні вправи.
Переваги виходили за межі загальної смертності. Особи, які виконували від 90 до 119 хвилин силових тренувань щотижня, мали на 19% меншу ймовірність померти від серцево-судинних захворювань і на 27% меншу ймовірність померти від неврологічних захворювань, включаючи хворобу Альцгеймера.
У дослідженні також розглядалися аеробні вправи з використанням MEТ-годин — стандартної міри енерговитрат. Один MET відповідає кількості енергії, що витрачається під час відпочинку. Діяльності, що вимагають більших зусиль, присвоюються вищі значення MET залежно від того, скільки додаткової енергії вони споживають. Наприклад, 150 хвилин помірних аеробних вправ дорівнюють приблизно 7,5 MET-годинам.
Аеробні вправи продемонстрували ще сильніший зв'язок із довголіттям. Учасники, які щотижня накопичували щонайменше 45 MET-годин аеробної активності, мали на 42–47% нижчий ризик смерті незалежно від обсягу силових тренувань, які вони виконували. Ці результати узгоджуються з попередніми дослідженнями, що пов'язують регулярну аеробну активність із довшою тривалістю життя.
Найбільше зниження ризику смертності спостерігалося серед людей, які поєднували обидві форми фізичних навантажень. Ті, хто виконував від 30 до 44 МЕТ-годин аеробної активності на тиждень разом із 60–119 хвилинами силових тренувань, мали на 45 відсотків нижчий ризик смерті.
Дослідники написали: "Наш спільний аналіз силових та аеробних навантажень показав найнижчий ризик смертності серед учасників, які займалися обома видами, що узгоджується з попередніми дослідженнями". Вони також зазначили: "Важливо, що ми спостерігали: хоча як достатні аеробні, так і силові тренування окремо знижували ризик смертності, аеробні вправи давали більшу користь".
Це дослідження містить практичний висновок: послідовна фізична активність має велике значення. Поєднання аеробних вправ із помірними силовими тренуваннями може допомогти зменшити ризики для здоров'я та сприяти довшому й здоровішому життю.
Інші новини науки
- Деякі експерименти вчених запам'яталися не результатами досліджень, а тим, що дослідники з'їли своїх "піддослідних". Екстравагантності додає те, що піддослідні не завжди були їстівними.
- Вчені дослідили, як генетика може впливати на спілкування. У недавньому дослідженні вчені ввели мишам специфічну для людини версію гена NOVA1, пов’язаного з роботою мозку, і спостерігали помітні зміни у голосовій поведінці тварин.