Розділи
Матеріали

Алергія на Місяць: під час місячної місії "Аполлон-17" сталося щось дивне

Ксенія Коваленко
Фото: NASA

Астронавти, які висаджувалися на поверхню Місяця, відзначали одну й ту саму особливість: супутник Землі пахне як порох.

Ззовні відчути цей запах було неможливо. Однак місячний пил має неймовірну "липкість": він осідав на черевиках, рукавичках і скафандрах, і, як би ретельно астронавти не намагалися його зчистити, він все одно потрапляв усередину корабля, пише Фокус.

Коли в кабіні відновлювався тиск і астронавти знімали шоломи, вони починали відчувати цей запах — його можна було навіть відчути на смак.

Чарлі Дьюк з екіпажу "Аполлона-16" повідомив по радіо: "Запах дуже сильний. На мою думку, це справжній порох". Джин Сернан ("Аполлон-17") сказав, що пахне так, "ніби тут щойно вистрілили з карабіна".

Базз Олдрін порівняв цей запах із запахом згорілого деревного вугілля або попелу з каміна, на який бризнули трохи води.

А далі стало ще цікавіше.

Гаррісон Шмітт, який брав участь у місії "Аполлон-17", зняв шолом після свого першого виходу на поверхню Місяця, і в нього одразу заклало ніс. Це був перший в історії випадок "сінної лихоманки" (алергічної реакції), що прийшла з іншого світу.

Шмітт був геологом, а не льотчиком-випробувачем, і пізніше жартував, що в інших астронавтів, найімовірніше, теж були подібні симптоми, просто вони цього не зізналися.

А ось загадка, яку досі ніхто не розгадав до кінця.

Місячний пил зовсім не схожий на порох. Майже наполовину він складається зі скла, що утворилося за мільярди років внаслідок падіння метеоритів, які розплавляли гірські породи. Якщо піднести до нього сірник — нічого не станеться.

То звідки ж береться запах?

Основна гіпотеза така: на Місяці пил не зазнає жодного зовнішнього впливу — немає ані вітру, ані води. Кожна пилинка є гострим уламком із безліччю розірваних хімічних зв’язків. Як тільки така частинка потрапляє в насичену киснем атмосферу космічного корабля, ці зв’язки починають вступати в реакцію — повільно, наче дуже слабке, невидиме для ока горіння.

Шмітт навіть зафіксував час: від моменту початку підвищення тиску в кабіні до його першого зауваження про запах пороху минуло рівно сім хвилин.

Інші новини науки