Розділи
Матеріали

У Середньовіччі люди спали зовсім інакше: сідали їсти та ходили в гості посеред ночі

Ксенія Коваленко
Фото: Wikimedia Commons

У середньовічній Європі, задовго до того, як з’явилося штучне освітлення, нічний сон людей поділявся на два основні періоди.

Перший сон зазвичай починався через 2–3 години після заходу сонця, коли на вулиці ставало по-справжньому темно. Протягом цього періоду люди спали близько 3–4 годин і прокидалися, як правило, близько півночі, пише "Фокус".

Серед ночі люди прокидалися й не спали кілька годин. У цей час мешканці Середньовіччя могли трохи перекусити або випити гарячий напій.

Дехто молився, вів щоденники або читав книги. Інші відвідували сусідів, спілкувалися з рідними чи друзями або займалися дрібними домашніми справами.

Пробувши деякий час на ногах, люди знову лягали спати й спали аж до самого світанку.

Описана модель двофазного сну сягає корінням у глибоку давнину. Відомо, що така практика існувала не лише в Європі, а й в інших частинах світу.

Поява електричного освітлення та більш регламентований промисловий графік роботи призвели до того, що люди почали лягати спати пізніше. Це скоротило час, відведений на сон, оскільки вранці все одно потрібно було вставати на роботу. У результаті перший період сну став закінчуватися пізніше, а з часом другий період і зовсім зник, залишивши людей з єдиною фазою сну.

Інші новини науки