Чи були справжніми "народи моря" з "Одіссеї" Нолана: експерти відповіли (фото)
Поки глядачі з різних причин хвалили або критикували Одіссею Нолана, історики зосередилися на одному головному питанні: чи справді існували таємничі "народи моря", як це показано у фільмі, чи це був ще один приклад того, як сучасне оповідання переосмислює історію?
Щоб відповісти на це питання, історики та археологи з команди Bad Ancient, зокрема доктор Джошо Броуверс, доктор Метью Ллойд та доктор Оуен Ріс, проаналізували те, як у фільмі зображено пізню бронзову добу, пише ILFScince.
Вчені пояснили, що так звані "народи моря" вже давно пов'язують із занепадом кількох могутніх цивілізацій у Східному Середземномор'ї наприкінці XIII — на початку XII століття до н. е. Хетська імперія, мікенська Греція та кілька міст Леванту зазнали значного занепаду, тоді як Єгипет і Середньоассирійська імперія зуміли вистояти попри сильний тиск.
За словами експертів, найпереконливіші письмові свідчення походять з Єгипту. Монументальні написи, створені за часів правління фараонів Мернептаха та Рамзеса III, описують битви проти ворогів, зокрема груп, що прибували морем.
Однак дослідники наголосили, що стародавні люди ніколи не вживали терміна "народи моря". Ця назва з'явилася лише в XIX столітті, коли історики намагалися пояснити широкомасштабні потрясіння епохи бронзи, спираючись на обмежені історичні свідчення.
Команда Bad Ancient зазначила, що "докази, на яких ґрунтується ця концепція так званих "народів моря", чітко вказують на те, що вони не були єдиною об’єднаною групою чи культурою". Єгиптологи ідентифікували щонайменше десять різних груп, які згодом були об'єднані під однією назвою, тоді як їхнє справжнє походження залишається невизначеним.
Історики також стверджували, що старі теорії про те, ніби іноземні завойовники витіснили місцеве населення, ґрунтувалися на застарілих расових уявленнях, а не на археологічних доказах. Вчені початку ХХ століття часто вважали, що всі значні культурні зміни пояснюються вторгненнями, але сучасні дослідження малюють набагато складнішу картину. Твердження про те, що стародавні греки расово відрізнялися від сучасних греків, не мають підтвердження в археологічних даних.
Матеріальні докази також ставлять під сумнів популярну версію про велике вторгнення. Хоча на деяких пам'ятках, зокрема в Угаріті на території сучасної Сирії, були виявлені сліди насильницького руйнування, у багатьох інших регіонах не знайдено чітких доказів того, що масивні іноземні армії прокотилися Східним Середземномор'ям. Натомість археологи з'ясували, що кожен регіон переживав власне поєднання політичних, економічних та соціальних змін.
Дослідники наголосили, що уявлення про раптовий крах також може вводити в оману. Хетська цивілізація продовжувала існувати в іншій формі після краху своєї політичної системи, тоді як мікенська Греція залишалася активною упродовж кількох поколінь, оскільки громади пристосовувалися до мінливих умов. Міграція, війни та переміщення населення відігравали важливу роль, але були лише частиною набагато ширшого процесу.
Сьогодні багато істориків вважають, що крах пізньої бронзової доби став наслідком кількох проблем, що перепліталися між собою, а не одного-єдиного вторгнення. Кліматичні зміни, землетруси, хвороби, внутрішні конфлікти, перебої в торгівлі та технологічні зміни — все це чинило тиск на взаємопов'язані суспільства. Морські нападники, можливо, сприяли кризі, але вони не були єдиною причиною занепаду численних цивілізацій.
Історики зазначають, що міфи іноді мають залишатися міфами, а не піддаватися примусовому втиску в історичні пояснення. Давньогрецькі оповіді поєднували уяву з культурною традицією, і не кожна легендарна істота чи відома історія потребувала реального походження. Ця точка зору нагадує, що історія стає точнішою, коли розповідь ґрунтується на доказах, а не на простих поясненнях, тоді як міфологія залишається цінною, оскільки відображає творчість людей, які першими розповіли ці історії.
Інші новини науки
- Вчені, які досліджують стародавні людські останки в Чилі, виявили найдавніші штами віспи, знайдені в Америці. Вірусна ДНК була отримана з двох мумій корінних жителів інків, датованих періодом між 1492 і 1631 роками.
- 24 липня 1911 року сталася подія, яка назавжди змінила світову археологію. Цього дня американський історик і дослідник Гайрам Бінґем під час експедиції в Андах уперше побачив руїни Мачу-Пікчу.