Чума відточувала свої "навички" на мисливцях-збирачах у Сибіру ще 5500 років тому

Вчені з’ясували, що чума вбивала людей у невеликих, кочових громадах мисливців-збирачів. Це відбувалося задовго до того, як розвинулося землеробство й з’явилися перші міста, пише Phys.org.

Міжнародна група дослідників проаналізувала стародавню ДНК людських останків, знайдених на чотирьох кладовищах мисливців-збирачів у районі озера Байкал у Східному Сибіру. Використовуючи передові методи секвенування ДНК, дослідники реконструювали стародавні бактеріальні геноми, що збереглися в зубах, і виявили раніше невідомі ранні штами чуми.

"Питання про те, чи були найперші форми чуми легкими чи вірулентними, тривалий час залишалося предметом дискусій, але наші результати свідчать, що ці стародавні штами вже тоді були надзвичайно смертоносними", — каже провідний автор дослідження Еске Віллерслев, професор Копенгагенського та Кембриджського університетів.

Дослідження поєднує генетичні, археологічні та радіовуглецеві дані для реконструкції того, як відбувалися спалахи захворювань у доісторичних групах населення.

"На основі ДНК чуми, генетичних зв’язків між жертвами, археологічного аналізу та радіовуглецевого датування ми створили дійсно чітку й повну картину того, що відбувалося під час цих спалахів", — каже провідний автор Руайрід Маклеод з Оксфордського університету.

Загалом ДНК Yersinia pestis — бактерії, що викликає чуму, — було виявлено у 18 із 46 осіб, що становить майже 40 %. Це перевищує показник виявлення, зареєстрований у деяких середньовічних чумних ямах.

Статистика смертності на двох найбільших кладовищах свідчить про надзвичайно велику кількість дітей та підлітків серед загиблих — саме це десятиліттями ставило в глухий кут археологів, які досліджували ці поховання.

Радіовуглецеве датування показало, що багато поховань відбулися протягом дуже короткого проміжку часу. У кількох випадках, судячи з усього, брати й сестри або батьки й діти померли й були поховані разом.

Стародавні штами чуми також містили унікальний суперантиген — генетичний фактор, що продукує токсини, який не зустрічається в історичних штамах чуми. Суперантигени можуть викликати сильні імунні реакції та пов’язані з серйозними запальними ускладненнями, що, ймовірно, збільшує тяжкість інфекції.

"Це відкриття змінює наше уявлення про найперші спалахи чуми: ще до того, як бактерія виробила ефективний спосіб передачі через бліх, ці стародавні штами, судячи з усього, містили потужну комбінацію факторів вірулентності, які могли зробити інфекцію надзвичайно смертельною", — каже провідний автор Мартін Сікора, доцент Копенгагенського університету.