Доба від двох до п'яти годин: Місяць допоміг створити Землю, яку ми знаємо зараз

Приблизно 4,5 мільярда років тому в молоду Землю врізався об’єкт розміром з планету. У результаті зіткнення у космос були викинуті уламки, з яких утворився Місяць. Удар призвів до того, що Земля почала обертатися надзвичайно швидко, і доба тоді тривала від двох до п’яти годин. Вчені дійшли висновку, що подальше уповільнення швидкості обертання Землі відіграло важливу роль у формуванні та еволюції земної кори. Результати дослідження опубліковано в журналі Journal of Geophysical Research: Solid Earth, пише Phys.

Після зіткнення, яке призвело до утворення Місяця, через швидке обертання навколо своєї осі молода Земля набула форми сплюснутого сфероїда з помітним виступом на екваторі. Передбачається, що діаметр планети на екваторі міг бути удвічі більшим за відстань між полюсами. Згодом гравітаційна взаємодія між Землею та Місяцем призвела до того, що наш природний супутник віддалився від планети, а швидкість обертання Землі поступово сповільнилася. Це призвело до того, що наша планета стала більш круглою.

На Землі практично не збереглася первинна кора планети, що існувала понад 4 мільярди років тому, адже її знищили геологічна активність та ерозія. Але нечисленні фрагменти найдавніших гірських порід, що вціліли, свідчать про дивовижну різноманітність їхніх типів на ранніх етапах історії Землі. Зазвичай це пояснюють такими процесами, як падіння астероїдів або переробка первинної кори внаслідок активності мантії.

Нове моделювання передбачає, що на молодій, сплюснутій Землі відцентрові сили частково компенсували гравітацію в районі екватора. Ймовірно, це сприяло формуванню там більш потужної кори, ніж у полярних регіонах. У міру того як планета набувала дедалі округлішої форми, її кора розтягувалася поблизу полюсів і стискалася в районі екватора. Це призводило до тектонічних процесів, які протягом десятків мільйонів років могли бути порівнянні за своєю інтенсивністю з процесами на сучасних межах літосферних плит.

Якщо нові розрахунки правильні, то поверхневі гірські породи, змінені під впливом води та процесів вивітрювання, під час занурення в надра Землі могли знову плавитися. Це призвело до утворення гірських порід, багатих на кремнезем, тобто речовину, з якої складаються континенти.

Водночас зростання тиску всередині планети могло призвести до того, що окремі ділянки нижньої частини кори ставали настільки щільними, що починали занурюватися в мантію. Це могло призвести до формування ділянок у надрах Землі з особливим хімічним складом. Ці процеси дають змогу краще зрозуміти, як гірські породи Землі стали настільки різноманітними незабаром після формування планети.

Вчені вважають, що уповільнення обертання Землі було найважливішим чинником у геологічній історії планети, який відіграв важливу роль у формуванні та еволюції земної кори. Дослідження дає більш чітке уявлення про те, як формувалася поверхня нашої планети і як були закладені основи її перших континентів.

Інші новини науки

• Вчені стиснули воду між двома алмазами і побачили те, чого раніше ніколи не спостерігали.